бичува́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Припрягать, припречь, пристегивать, пристегнуть (животное въ помощь другимъ везущимъ). 2) Прибавлять, прибавить, присчитывать, присчитать. Люде що почують, то прибичують. Ком. Пр. № 114. Ти нащо прибичовуєш, чого й не було? НВолын. у. Я винен два рублі, а він прибичовує ще їден. НВолын. у.
Прибіга́ти, га́ю, єш, сов. в. прибі́гти, біжу́, жи́ш, гл. Прибѣгать, прибѣжать. За Зінькою слідком прибігли єї мати, чоловік і ще кілька бабусь. Стор. Прибігає вовчик до ополонки. Рудч. Ск. II. 8.
Прибігнути, ну, неш, гл. = Прибігти. Вх. Уг. 263.
При́бідок, дку, м. Прибавка къ бѣдѣ, добавочная бѣда. До біди найдеся все й прибідок. Фр. Пр. 44.
Прибіжа́нин, на, м. Богомолецъ. Сто двадцять літ живе чернець мовчущий… На поучення прибіжанам темним знай мимрить. К. МБ. II. 132.
Прибі́й, бо́ю, м. 1) Планка, бревнышко, прибиваемое вдоль стѣны украинской хаты на аршинъ отъ низу, — на него опираются концы досокъ, изъ которыхъ составленъ піл (на которомъ спятъ). Сим. 2. 2) Geranium palustre. Лв. 9.
Прибі́йниця, ці, ж. Часть коло́дки, снаряда для выдѣлыванія коро́бок. Вас. 148.
При́бік, бока, м. 1) Боковая пристройка къ зданію, напр. при́боки въ клуні — по обѣимъ ея сторонамъ, для большей вмѣстимости, находятся въ связи съ клунею, но отдѣлены отъ нея стѣнами. Волч. у. 2) Часть сѣней, прилегающая къ хатѣ, отдѣленная отъ остальныхъ сѣней стѣнкой, — здѣсь находится устье варистой печи и входъ въ хату. Вас. 195.
Прибі́лий, а, е. Бѣловатый. Вх. Зн. 55.
Прибільша́ти, ша́ю, єш и прибі́льшувати, шую, єш, сов. в. прибі́льшити, шу, шиш, гл. 1) Увеличивать, увеличить. 2) Прибавлять, прибавить. Левиц. Пов. 270. Сами прибільшують невірі плати. К. Бай. 24. 3) Преувеличивать, преувеличить. Хоцінський любив дечого багато і прибільшити, прикинути зайве. Левиц. I. 212.
Прибільша́тися, ша́юся, єшся и прибі́льшуватися, шуюся, єшся, сов. в. прибі́льшитися, шуся, шишся, гл. 1) Увеличиваться, увеличиться. Канев. у. Їх військо тими збігами прибільшувалось і в силу збивалося. К. Хм. 41. 2) Прибавляться, прибавиться. 3) Преувеличиваться, преувеличиться.
Прибі́р, бо́ру, м. 1) Одежда, нарядъ. Краща дівчина твоя всіх, на їй приборі більше всіх. Чуб. III. 150. 2) Одѣваніе, наряжанье. Хиба мені до прибору? Аби гарної. Ком. Пр. № 823. Косу заплетемо, — які ж тут прибори? Та й до церкви, та й на рушник. О. 1861. XI. Кух. 27. Вообще приготовленія къ чему либо (свадьбѣ, празднику) и необходимыя для этого вещи. Треба ж таки прибраться к весіллю; хоч рушники і єсть готові, так іще дечого треба. — Аби рушники були, а за прибори на весілля не турбуйтесь: наш Возний… на свій кошт таке бундячне весілля уджиґне. Котл. НП. 377. 3) Узорная вышивка цвѣтными нитками по лацкану полушубка. Вас. 155.
Прибіра́ння, ня, с. 1) Уборка, приборка. 2) Одѣванье, наряжаніе, а также сами одежды, наряды. А жаль мені дівування, дівоцького прибірання. Чуб. V. 42. Ум. Прибіра́ннячко. Мил. 131.
Прибіра́ти, ра́ю, єш, сов. в. прибра́ти, беру́, реш, гл. 1) Убирать, убрать, прибирать, прибрать, привести въ порядокъ; принимать, принять. Прийшовши, знайде (домівку) виметену й прибрану. Єв. Л. XI. 25. А в дівчини одна хата, та й та не прибрата. Грин. III. 250. 2) Одѣвать, одѣть, наряжать, нарядить. Чуб. V. 733. Дівчата гарні, усі прибрані. Кв. Прибери пень, то й пень покращає. Г. Барв. 414. 3) Брать, взять. Еней, матню в кулак прибравши і „не до соли“ промовлявши, садив крутенько гайдука. Котл. Ен. I. 20. До рук прибра́ти. Прибрать къ рукамъ, захватить. 4) Подбирать, подобрать, выбрать то, что подходить въ пору, въ мѣру. Не прибере Харитина невістки до душі. Грин. III. 76. Не прибере нічого він собі купить за тиї гроші. Грин. II. 191. У тому то селі родивсь наш Г. Ф. Квітка і по сьому то селу прибрав собі надане ім'я Основ'яненко. К. Гр. Кв. 6. Нічо́го не прибра́в більш їй одмо́вити. — Ничего больше не нашелся ей отвѣтить. МВ. О. 1862. I. 73) — ро́зуму, ума́, спо́сіб, спо́собу. Находить, найти способъ, додуматься, выдумать. А отаман чумацький, Товстуха, собі ума прибірає, що́ йому робить. ЗОЮР. I. 76. Прибрали люде способу літати по воздусі. Дещо. Стали ляхи способ прибірати. АД. II. 113. Син прибра́ний. Пріемный сынъ. Вовк хований, приятель перепрошений, син прибраний,
