Пригну́ти. См. Пригинати.
Пригові́р, во́ру, м. = Приговірка. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Пригові́рка, ки, ж. = Приповідка. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Приговори́ти. См. Приговорювати.
Пригово́рювати, рюю, єш, сов. в. приговори́ти, рю́, риш, гл. Приговаривать, приговорить, примолвлять, присказывать. Рудч. Ск. I. 16. Буйним вітрам та й приговорила: „Повій, вітре, з далекого краю“. Мил. 119.
Приго́втати, таю, єш, гл. Пріучить, освоить, ознакомить. Як куплена товарина, то тра приговтати. НВолын. у.
Приго́втатися, таюся, єшся, гл. Освоиться, ознакомиться.
Приго́да, ди, ж. 1) Приключеніе; несчастіе, несчастный случай. Не дай, Боже, пригоди на тебе. Макс. Не втішайтеся, воріженьки, моїй пригоді. Мет. 42. Ста́ти приго́ді. Приключиться несчастію. Ой на козаченьків, ой на запорожців та пригодонька стала: ой у середу та й у обідній час їх Москва забрала. ЗОЮР. I. 135. 2) Надобность, польза. Годувала собі дочку для своєй пригоди, щоб принесла із криниці холодної води. Макс. (1849) 111. 3) Ста́ти у приго́ді. Пригодиться, помочь. Не бий мене, чоловіче добрий, я тобі в великій пригоді стану. Рудч. Ск. I. 91. Ум. Приго́донька. Чуб. V. 346.
Приго́ддя, дя, с. Приволье. Їдь на Кубань, там буде тобі пригоддя.
Пригоди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Случиться, приключиться.
Пригодо́вувати, вую, єш, сов. в. пригодува́ти, ду́ю, єш, гл. Выкармливать, выкормить. Пригодовували скотинку на важку польову роботу. Мир. Пов. I. 166. Чикнуть ножем пальця: як біжить маска, то ще пригодовують, а як ні, то то значить годиться на заріз. Драг. 2.
Приго́донька, ки, ж. Ум. отъ пригода.
Приго́же, нар. Красиво; хорошо. Не плач, милий, не журися, — все буде пригоже. Грин. III. 160.
Приго́жий, а, е. Пригожій, красивый, хорошій. Ой ви, чумаченьки, ой ви, молоденькі, ви гожі й пригожі. Рудч. Чп. 148. Пригожа, як рожа. Мет. 208.
При́голо́вач, ча, м. 1) Изголовье; у грудного ребенка: свернутая пеленка, подкладываемая ему подъ голову, напр. во время купанья. 2) Въ гробу: доски въ изголовьи и ногахъ, соединяющія боковыя длинныя доски. НВолын. у. У труні два приголовачі. Черк. у. 3) Полѣно, которое кладется поперегъ печи, чтобы на него класть поперечныя полѣнья. Угор. Ум. При́голо́вачок. А біленькії пелюшечки сповивала, а з дев'ятого шовку сповивачик сукала, а з сребра-злата приголовачок прикладала. Чуб. III. 324.
Приголо́вник, ка, м. Каждое изъ четырехъ бревенъ, на которыхъ кладется печь въ гуцульской коли́бі. Шух. I. 175.
При́головок, вка, м. 1) = Приголовач 1. 2) = Приголовач 3. Радом. у. 3) Въ оконной рамѣ: верхній поперечный брусокъ. Вас. 149. Ум. Приголо́вочок, приголо́вчик. Чуб. III. 324. Г. Барв. 436.
Приголу́бити, ся. См. Приголублювати, ся.
Приголу́бливий, а, е. Нѣжный, ласкающій. Ой вийшла мати, і з сльозами приголубливими словами, за руку взявши, каже їй. Греб. 319.
Приголу́блювати, люю, єш, сов. в. приголу́бити, блю, биш, гл. Ласкать, приласкать, приголубить. До кого я пригорнуся і хто приголубить, коли тепер нема того, який мене любить. Котл. НП. 340. А ще гірше, як хто кого любить. Любить, любить та й не приголубить. Чуб. V. 298.
Приголу́блюватися, лююся, єшся, сов. в. приголу́битися, блюся, бишся, гл. Ласкаться, приласкаться. І к чоловіку пригніздиться, прищулиться, приголубиться, цілує, гладить, лескотить. Котл. Ен. V. 19.
Приго́нити, ню, ниш, гл. = Приганяти. Наша пані хупава, роспустила рукава, і сама не робить, і нас не пригонить. Мет. 323.
Приго́нич, ча, м. = Пригінчий. Рк. Левиц.
Пригорі́лий, а, е. Пригорѣлый. Вони пір'я пригоріле нюхали. Ном. № 13186.
Пригорі́ти, рю́, ри́ш, гл. Пригорѣть.
Пригорну́ти, ся. См. Пригортати, ся.
При́город, да, м. Пригородъ. Усі городи й пригороди пороздавав їм (панам) король то на староства, то на волости. К. ЧР. 195.
Пригоро́джувати, джую, єш, сов. в. пригороди́ти, джу́, диш, гл. Пригораживать, пригородить.
Пригорта́ти, та́ю, єш, сов. в. пригорну́ти, ну́, неш, гл. 1) Прижимать, при-
