гати́ти, гачу́, тиш, гл. Запруживать, запрудить (нѣсколько?) А я тую криниченьку пригачу. Чуб. V. 393.
Прига́яти, га́ю, єш, гл. Задержать, заставить опоздать. Пригаяв ти нас. Полт. г.
Пригвозди́ти, джу́, ди́ш, гл. Приткнуть, поставить. Нема де й так повернуться, — куди ти ще ослона пригвоздиш. Зміев. у.
Пригвозди́тися, джуся, дишся, гл. Привязаться, пристать. Пригвоздилась, як гвозди́к. Грин. I. 241.
Приги́жкуватий, а, е. ? Пригижкуватий вовк. ЗОЮР. II. 36
Пригина́ти, на́ю, єш, сов. в. пригну́ти, гну́, гне́ш, гл. Пригинать, пригнуть.
Пригі́н, го́ну, м. 1) Пригонъ. 2) Понужденіе. А що біжить без пригону, без пригону, без повода? Чуб. V. 1190. 3) У приго́ні ходи́ти. О волахъ впряженныхъ въ плугъ: быть во второй средней парѣ. Волч. у.
Пригі́нний, а, е. 1) Работающій по понужденію, отбывающій повинность натурой. 2) О волѣ: ходящій въ пригоні 3. Волч. у.
Пригі́нчий, чого, м. Надсмотрщикъ надъ рабочими.
При́гір, гору, м. Холмъ. Іде чернець у Вишгород на Київ дивитись та посидіть на пригорі. Шевч. 370.
Пригі́рклий, а, е. Горьковатый. Пригіркле масло.
Пригі́ркнути, ну, неш, гл. Прогорькнуть.
При́гірщ, горщі, ж. Пригоршни. ЗОЮР. I. 255.
Пригіст, госту, м. Привѣтствіе. Музика зачинає відгравати на пригіст. Федьк.
Пригістне, ного, с. Гостинець, подарокъ посѣтителя. Шух. I. 218.
Пригла́джувати, джую, єш, гл. Приглаживать, пригладить. Пригладь її чорні брівки. Чуб. III. 63.
Пригле́діти. См. Приглядати.
Пригле́жуватися, жуюся, єшся, гл. = Приглядатися. Як почне приглежуваться до тебе або прислухаться, поки то пізна або почує. Сим. 235.
Приглу́хнути, ну, неш, гл. Немного оглохнуть. Желех.
При́глухуватий, а, е. Глуховатый. Черк. у.
Приглуши́ти. См. Приглушувати.
Приглу́шувати, шую, єш, сов. в. приглуши́ти, шу́, шиш, гл. Оглушать, оглушить. Од жалю і од плачу мов приглушений ходив. Сим. 219.
Пригляда́ти, да́ю, єш, сов. в. пригле́діти, пригля́діти, джу, диш, гл. Присматривать, присмотрѣть. Пустіть мене, пані …пригледіть за Одаркою. МВ. I. 77.
Пригляда́тися, да́юся, єшся, сов. в. пригля́нутися, нуся, нешся, гл. Присматриваться, присмотрѣться. Чуб. III. 19. Ти сядеш на лаві, а я на ослоні, будем приглядаться, в кого чорні брови. Чуб. V. 290. Ходить такий, що аж жовтий та білий. Як приглянешся, то аж світиться. Драг. 143.
Пригля́діти. См. Приглядати.
Пригля́дуватися, дуюся, єшся, гл. = Приглядатися. Кобза став приглядуватися, щоб побачить свою рідну хату. Стор.
Пригля́нути, ну, неш, гл. = Приглядіти. Дитину приглядять, а мене хто тепер пригляне? Кв.
Пригля́нутися. См. Приглядатися.
Пригна́да, ди, ж. = Принада. Які ж мої чароньки, шо чорнії брівоньки, яка ж моя пригнада — шо я дівка молода. Уман. у.
Пригнаджа́ти, джа́ю, єш, гл. = Принаджувати. Уман. у.
Пригна́ти. См. Приганяти.
Пригна́тися, жену́ся, не́шся, гл. Прибѣжать, примчаться. Пан, що було в його духу, пригнався. МВ. (О. 1862. III. 70). Пригнавсь Данило… „Не втечеш!“ крикнув. МВ. I. 158. — з вола́ми. Придти, пригнавъ воловъ. Бодай воли живі були, а плуг поламався, щоб мій милий із волами додому пригнався. Мет. 6.
Пригні́зди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Присѣсть, присосѣдиться. Коли чого просити має, то добрий одгадає час і к чоловіку пригніздиться, прищулиться, приголубиться. Котл. Ен. V. 19.
При́гніт, ту, м. Притѣсненіе. Нас так тяжко тіснять і пригнічують необачні… Ми і в тісноті і в пригніті… К. ХП. 132.
Пригніта́ти, та́ю, єш, сов. в. пригніти́ти, нічу́, тиш, гл. 1) Придавливать, придавить. А довбня з стелі, та по голові довгомуда, так його й пригнітила. Чуб. II. 97. 2) Угнетать. І не зважиться багатий брата пригнітати. К. Псал. 23.
Пригні́ток, тка, м. 1) Прессъ. 2) Угнетенный человѣкъ.
Пригні́чувати, чую, єш, гл. = Пригнітати. Безбожники пригнічують нещасних. К. Іов. 76.
