Придо́бний, а, е. Удобный. Які хаточки були придобні, які славні. МВ. II. 136.
Придо́бно, нар. Удобно, съ удобствомъ. Я живу собі придобно на своїй селидьбі. МВ. II. 206.
Придобри́тися. См. Придобрюватися.
Придо́брюватися, рююся, єшся, сов. в. придобри́тися, рюся, ришся, гл. Подлаживаться, подладиться, поддабриваться, поддобриться. Бач як придобрився — все помагає. Константиногр. у.
Придо́вжити, жу, жиш, гл. Пройти ра́лом въ длину по засѣянному полю. НВолын. у.
Придогля́нути, ну, неш, гл. = Доглянути. А призовіте мою родиноньку придоглянуть смерти. Чуб. V. 442.
Придоли́нок, нку, м. Устье долины. Левч. 34. На степку садочок в придолинку. Сим. 202.
При́долоб, ба, м. = Граділь. Шух. I. 165.
При́домок, мка, м. Флигель? Як я в цьому дворі був, так тоді ще цього дому не було, а тільки оті придомки стояли. Кіев. г.
Придо́хлий, а, е. Полудохлый.
Придрі́панець, нця, м. Пришедшій во время слякоти.
Придрі́патися, паюся, єшся, гл. Прійти во время слякоти.
Придрукува́ти, ку́ю, єш, гл. Припечатать, сдѣлать печатное прибавленіе.
Приду́жати, жаю, єш, гл. Быть въ силахъ, въ состояніи. Кожне звичайно бере на себе, кілько придужа взять. Могил. у.
Приду́мати. См. Придумувати.
Приду́мувати, мую, єш, сов. в. приду́мати, маю, єш, гл. Придумывать, придумать. Ніяк не придумає, щоб його тут утворити таке, щоб у чумака гроші украсти. Рудч. Ск. II. 169.
Приду́ркуватий, приду́руватий, а, е. Глуповатый, съ придурью. А чоловік був у єї придуруватий. Черк. у.
Приду́ти, ду́ю, єш, гл. Прибѣжать, пріѣхать быстро. Сів на хазяйського коня, вмент придув з горілкою. Драг. 253.
Придуха, хи, ж. Недостатокъ свѣжаго воздуха. Риба від придухи йде на лотоки.
Придуши́ти, ся. См. Придушувати, ся.
Приду́шувати, шую, єш, сов. в. придуши́ти, шу́, шиш, гл. 1) Придушивать, придушить. 2) Придавливать, придавить.
Приду́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. придуши́тися, шу́ся, шишся, гл. 1) Придушиваться, придушиться. 2) Придавливаться, придавиться.
Приє́мний, а, е. Пріятный. Романюки приємні люде. Каменец. у. Наче вітерець шелесне в листі, — така його була приємна й тиха мова. Г. Барв. 355.
Приє́мність, ности, ж. 1) Пріятность. 2) Удовольствіе.
Приє́мно, нар. Пріятно. Зелене вино Богу приємно. Чуб. III. 415.
Прижилува́ти, лу́ю, єш, гл. Приметать. Щоб гарно пришити, до треба попереду прижилувати. Кіев. у.
Прижи́ти, живу́, ве́ш, гл. Прижить (дитя). Жила, жила удівонька та на край села, та прижила та удівонька сина сокола. Чуб. V. 976.
Прижи́тний, а, е. Незаконнорожденный. Було й жалує мого хлопчика… Жалує, жалує, а послі й одвернеться: „що ж? прижитне“. Г. Барв. 477.
Прижо́вклий, а, е. Нѣсколько пожелтѣвшій.
Прижо́вк(ну)ти, кну, неш, гл. Нѣсколько пожелтѣть.
Прижовтий, а, е. Желтоватый. Вх. Зн. 55.
Призабу́ти, бу́ду, деш, гл. Нѣсколько забыть. Призабув своє рідне слово. Г. Барв. 489. Тим часом мене тут призабули. Г. Барв. 317.
Призапа́сити, па́шу, сиш, гл. Запасти. Він собі жінку призапасив тільки про впокійніщі часи. К. ЦН. 225.
Призапа́ситися, па́шуся, сишся, гл. Запастись. Призапасилась, щоб було надовго. Константиногр. у.
Приз́ба, би, ж. Заваленка. Чуб. VII. 380.
При́зва, ви, ж. Призывъ въ военную службу. Ходив на призву виймати жеребки. Васильк. у.
Призвести́. См. Призводити.
Призвича́їти, ся. См. Призвичаювати, ся.
Призвича́йка, ки, ж. Привычка. Левч. 123.
Призвича́ювання, ня, с. Пріученіе. Треба їх до діла призвичаїти. От і почалось… призвичаювання. Мир. ХРВ. 127.
Призвича́ювати, ча́юю, єш, сов. в. призвича́їти, ча́ю, їш, гл. Пріучать, пріучить. Наймичка призвичаєна.... завжди приходити вранці до пані. Левиц. I. 225. Призвичаїла (її) до роботи. Мир. ХРВ. 77.
