гризь і трудова, і пристрітна. Мил. М. 55. У небоги пристрітні уроки. Мкр. Н. 4.
Пристрі́тник, ка, м. 1) Человѣкъ, имѣющій способность сглазить при встрѣчѣ съ кѣмъ. Чуб. I. 126. 2) Раст. Lysimachia nummularia. Вх. Пч. II. 33.
Пристрі́чений, а, е. Замѣченный въ чемъ либо, заподозрѣнный. Та чом же на його напались за ту крадіжку? — Тим, що він був уже пристрічений наперідь. Новомоск. у.
Пристро́їти, ро́ю, їш, гл. Приготовить; придѣлать. Вх. Лем. 457.
Пристроми́ти. См. Пристромлювати.
Пристро́млювати, люю, єш, сов. в. пристроми́ти, млю́, миш, гл. Прикалывать, приколоть, пробивъ чѣмъ либо острымъ (коломъ, копьемъ и пр.). Чуб. V. 1003. Закопай і осичиною з клечанини пристроми. Мнж. 156. Опівночі сина породила… шипшиною взяла пристромила. Мил. 119.
Пристру́нник, ка, м. Въ струнномъ инструментѣ: мѣсто, гдѣ прикрѣплены и начинаются струны. КС. 1882. VIII. 282.
Пристру́нок, нка, м. Въ бандурѣ, кобзѣ или торбанѣ: каждая изъ шести короткихъ струнъ. КС. 1892. III. 383; 1882. VIII. 282.
Пристрява́ти, ряю́, є́ш, сов. в. пристря́ти, ря́ну, неш, гл. = Устрявати, устряти. Пристряв ти туди чого? Харьк.
Пристуде́ний, а, е. Холодноватый. Вх. Лем. 457.
При́ступ, пу, м. 1) Доступъ; приступъ. Мав приступ до двору. Левиц. Пов. 117. І приступу до тебе нема. Г. Барв. 497. 2) Приступъ (военный). Враг мене візьми, коли б я засурмив вам хоч на один приступ. К. ЧР. 66.
Приступа́ти, па́ю, єш, сов. в. приступи́ти, плю́, пиш, гл. Приступать, приступить, подходить, подойти. І приступивши, приторкнувся до мар. Єв. До невістки страшно й приступити. Чуб. V. 732.
Приступа́тися, па́юся, єшся, сов. в. приступи́тися, плю́ся, пишся, гл. = Приступити. Ой лежить тіло як папер біле, ой ніхто к тілу не приступиться. Мет. 307.
Присту́пки, пок, ж. Ступеньки лѣстницы, крыльца.
Приступни́й, а́, е́. 1) Доступный. Приступна, добра, не спесива. Котл. Ен. Пішла про мене слава яко про приступну й балакучу панію. Г. Барв. 372. 2) Привѣтливый. У мене хлопці вовкуваті, а дівчатко так до всякого приступне́, дарма, що невелике. Волч. у. 3) Близкій, доступный. І всі віри тій людині приступні здаються. К. МБ. XII. 259.
Пристьоба́ти, ба́ю, єш, гл. Пристегать, пришить крупными стежками. Г. Барв. 62.
Пристяжа́ння, ня, с. Притѣсненіе. Пристяжання — от що не дає глянути людім на світ: драчі та неправди усякі. Лебед. у.
Пристя́жити. См. Пристязати.
Пристяза́ти, за́ю, єш, сов. в. пристя́жити, жу, жиш, гл. Притѣснять, притѣснить. Ном. № 5276. Тут діти маленькі, а тут ще й тим пристязають: хлопець був год чотирнадцяти, — того взяли, наняли за подушне. ЗОЮР. I. 12.
Присува́ти, ва́ю, єш, сов. в. прису́нути, ну, неш, гл. Придвигать, придвинуть. Не присувай соломи до вогню. Ном. № 5887.
Присува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. прису́нутися, нуся, нешся, гл. Придвигаться, придвинуться. Зелененький барвіночку, стелися низенько, а ти, милий чорнобривий, присунься близенько! Нп.
При́суд, ду, м. 1) Приговоръ. К. МХ. 33. 2) Юрисдикція. К. Бай. 39. І поважати присуд наш козацький над королівський всі поприсягали. К. ЦН. 179.
Прису́джувати, джую, єш, сов. в. присуди́ти, джу́, диш, гл. Приговаривать, приговорить, присуживать, присудить; назначать, назначить, предназначить. Присуджено його покарати. Кого ж я не любила, та й присудив мені Господь. Грин. III. 248. Ой любилося двоє дітей сердешне, присудив Господь розійтися конешне. Чуб. V. 372.
Прису́дник, ка, м. Состоящій подъ чьей властью, подвластный. А він каже (бачте, присудникам вже своїм): „Іди по воду!“ Рудч. Ск. I. 47.
Присука́ти, ся. См. Присукувати, ся.
Прису́кувати, кую, єш, сов. в. присука́ти, ка́ю, єш, гл. При тканьѣ: прикрѣплять, прикрѣпить къ кромкѣ нити основы. Вас. 171. При шитьѣ: присучивать, присучить. Як шиєш мережку, так нитку до нитки треба присукувати, щоб вузлика не було. Богодух. у.
Прису́куватися, куюся, єшся, сов. в. присука́тися, ка́юся, єшся, гл. Прикрѣпляться, прикрѣпиться нитямъ основы къ кромкѣ. Мнж. 193. Быть присукиваемымъ, присуканнымъ. Чогось ніяк нитка не присукується. Богодух. у.
