станови́ти, влю́, виш, гл. = Приставляти, приставити. А ми ж їх, прескурвих синів, та у город пристановили. Чуб. V. 1052. Зоставила мене хазяйка зовсім у себе, пристановила до дитини. Г. Барв. 363.
При́стань, ні, ж. Пристань. Чуб. V. 1170. АД. I. 218. В тій галері од пристані далеко одпускали, Чорним морем далеко гуляли. АД. I. 209.
При́старий, а, е. Пожилой. Пристара жінка. НВолын. у. Устим пристарий чоловік. НВолын. у.
Приста́ріти, рію, єш, гл. = Пристарітися. Як я пристарів, зуби з рота повипадали. Чуб. II. 270.
Приста́рітися, ріюся, єшся, гл. Состариться. Тепер, як пристарівся, моргне сивим усом, — громада й примічає. МВ. I. 108. Сдѣлаться старымъ (о вещахъ). Заново ситце на колочку, а як пристаріється, — садять квочку. Ном. № 5316.
Приста́ркуватий, а, е. 1) Пожилой. Якась пристаркувата пані. МВ. I. 24. 2) Старообразный.
Приста́ча, чі, ж. Поставка, доставка. Ми на роботу прийдемо без лопат, а лопати — це вже ваша пристача. Зміев. у. Лати на хату, — це вже ваша пристача. Харьк. у.
При́ста́ш, ша, м. Мужчина, который не беретъ жену на свое хозяйство, но самъ идетъ въ женинъ домъ и на женино хозяйство. Вх. Уг. 263.
Приста́я, та́ї, 1) м. = Пристай. Желех. 2) м. = Присташ. Желех. 3) ж. Вступленіе въ бракъ въ качествѣ присташа. Волію йти у жовніри, ніже на пристаю. Гол. II. 96.
Пристеріга́ти, та́ю, єш, сов. в. пристерегти́, режу́, же́ш, гл. 1) Подкарауливать, подкараулить. Я таки пристережу, хто мої дині переводить. Рудч. Ск. II. 10. Я тебе давненько пристерігаю, — аж от коли піймалась. МВ. (О. 1862. III. 70). 2) Подмѣчать, подмѣтить. Я пристерігаю по йому давно. Черк. у.
Пристига́ти, га́ю, єш, сов. в. присти́гти, гну, неш, гл. 1) Созрѣвать, созрѣть. Дині стали пристигать. Рудч. Ск. II. 9. 2) Застигать, застичь, постичь. Пристигла його нічка. Чуб. V. 734. Як пристигла козака нетягу нещасливая година, злая хуртовина, то відцуралася і притаманная родина. Мет. 435. 3) Подоспѣвать, подоспѣть, приспѣвать, приспѣть. Баба-яга уже скоро сюди пристигне. Рудч. Ск. I. 136. Пристигла година. Єв. Мр. XIV. 41. Пристиг у саму пору до старого. К. ПС. 135.
Пристін, ну, м. Отвѣсный берегъ рѣки. Харьк.
Присто́йний, а, е. 1) Приличный, пристойный. Нема, кажу, пари мені пристойної. Г. Барв. 11. 2) Пригожій, красивый. Г. Барв. 426. Парубок молодий, здоровий, пристойний, хоч до шлюбу ставляй. Чуб. I. 155.
Присто́йно, нар. Прилично. Пане гетьмане, старого пса не пристойно мішати в нашу компанію. К. ЧР. 28.
Пристосо́вувати, вую, єш, сов. в. пристосува́ти, су́ю, єш, гл. Примѣнять, примѣнить.
Пристосо́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. пристосува́тися, су́юся, єшся, гл. Примѣняться, примѣниться. Треба вміти пристосуватись до дітей, щоб вони зрозуміли тебе. Кіев. у.
Присто́яти, то́ю, їш, гл. Постоять, ожидая. Я пристояв, а він минув мене. НВолын. у. Трохи пристояв, поки він вийшов. Харьк. г.
Пристраха́ти, ха́ю, єш, гл. Припугнуть.
При́страшка, ки, ж. Острастка.
При́стрибом, нар. Въ припрыжку. Лохв. у.
Пристрига́ти, га́ю, єш, сов. в. пристри́гти, стрижу́, же́ш, гл. Пристригать, пристричь. Пузирці ножичками пристригають.
Пристрі́й, ро́ю, м. Приборъ, снарядъ. Ком. II. 85.
Пристріт, ту, м. Болѣзнь, происходящая, по понятіямъ народа, отъ дурной встрѣчи, сглазъ: лихорадочное и горячечное состояніе съ тошнотой, ломотой, коликами. Чуб. I. 43, 134. Мил. М. 36. КС. 1889. XI. 309. Грин. II. 33. Ув. Пристрі́тище. Грин. II. 33.
Пристрі́тельний, а, е = Пристрітний. Єф. 26.
Пристрі́ти, стрі́ну, неш, гл. Сглазить. Чи не пристрів тебе, сестро, Костомара? У його, кажуть, ледачі очі: гляне на коня, завидуючи, то й коневі не минеться. К. ЧР. 324.
Пристрі́тище, ща, м. Ув. отъ пристріт.
Пристрі́тний, а, е. Происходящій отъ сглаза, дурной встрѣчи. Чуб. I. 116. Ти
