Приспі́ти. См. Приспівати.
Приспори́ти. См. Приспоряти.
Приспоря́ти, ря́ю, єш, сов. в. приспори́ти, рю́, ри́ш, гл. Умножать, умножить. Грин. III. 158. Бог приспоряє і ранньою і пізньою росою. Ном. № 584. Став їм Господь видимо помогати, а й в полі і в домі всю худобу приспоряти. КС. 1884. I. 33.
Приспособи́тися. См. Приспособлятися.
Приспособля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. приспособи́тися, блю́ся, бишся, гл. Дѣлаться, сдѣлаться угоднымъ. Може хоть сим Богові приспособлюсь. Сим. 236.
Присса́ти, ссу́, ссе́ш, гл. Присосать. Став виходить із води, — так ні: так його и приссало, і ноги не витягне з болота. Чуб. II. 138.
Приста́ва, ви, м. Наблюдающій за работами. Святі молотять жито, а святий Петро стоїть над їми за приставу. Чуб. II. 337.
Пристава́ти, таю́, є́ш, сов. в. приста́ти, та́ну, неш, гл. 1) Приставать, пристать, причалить. АД. I. 209. МВ. I. 138. 2) Присоединяться, присоединиться; пристать. Та й ні до кого не пристає, і до себе не приймає. Стор. МПр. 114. Ой ти, туго, ой ти, журбо, не пристань до мене. Мет. 59. З яким пристаєш, сам таким стаєш. Ном. № 5988. Чернець остався у тій церкві Богу молиться. Почали люде туди ходить, приставать у віру, він їх навчає. Грин. II. 12. Приста́ти у при́йми. См. Прийми. 3) Приставать, пристать, прилипнуть. Багатий брат вимазав у середині кружку медом, шоб пристало те, шо міритимуть. Грин. I. 180. 4) Быть къ лицу, идти; подходить. Пристало, як свині наритники. Ном. № 11207. Це ж тобі, Марусю, не сподоба, — не пристав чепець до лоба. Мет. 209. Ні до кого не пристає так ота приповість…, як до подолян. Св. Л. 201. 5) Быть пригоднымъ. Пісна страва не пристає так до живота, як скоромна. Лебед. у. 6) Уставать, устать до невозможности работать, идти; выбиваться, выбиться изъ силъ. Моєму миленькому волики пристали. Чуб. V. 403. Ой став коник приставати. Мет. 74. 7) Соглашаться, согласиться. Чи пристаєш, Бондарівно, з нашим паном жити? Грин. III. 614. Ні, я на такий суд не пристану! Довго пані-матка не приставала віддати Масю в науку. Св. Л. 53. 8) Пристає́, приста́ло серце до… Любить, полюбить кого. Пристало серденько моє до твого. Мет. 6. Ой до стидкого, ой до бридкого серденько не пристане. Мет. 67. 9) Останавливаться, остановиться. Пристав трохи на тому слові, а далі знову повідає. Гн. II. 28.
Приста́вити. См. Приставляти.
Приста́витися, влюся, вишся, гл. Умереть. Вже ж і моя сестра п'ятий рік як до Бога приставилась. Г. Барв. 184.
Приста́вка, ки, ж. Доставка. Херс. г.
Приставля́ти, ля́ю, єш, сов. в. приста́вити, влю, виш, гл. 1) Приставлять, приставить, поставить. Пристав драбину до стіни. Затопила піч, приставила окропи. Рудч. Ск. II. 59. 2) Доставлять, доставить. ЗОЮР. II. 56. Приставив Остап хліб від свого пана. Г. Барв. 24. 3) Приставлять, приставить къ дѣлу. Хто ж нас тепер буде ізражать і порядок давать, і на діло приставлять. Мил. 188.
Приставщи́на, ни, об. и ж. 1) Приставшій, присоединившійся къ кому либо человѣкъ въ видѣ пріемыша или участника дѣла, дающаго только свой трудъ, безъ капитала. Він і той год приставав на шинок (торгувати) без копійки грошей, на чужі гроші, а не на свої, — він приставщина. Павлогр. у. 2) Невѣнчанная женщина, вступившая въ сожительство на правахъ хозяйки. Александров. у. 3) Привидѣніе. Став білий як приставщина. Харьк. у.
При́стай, тая, м. Тотъ, который къ чему либо пристаетъ, присоединяется. Желех.
Пристамоцкува́ти, ку́ю, єш, гл. Ни во что ставить, презирать. Угор.
При́стани, нів, м. 1) = Пристановище. 2) Присоединеніе въ компанію.
Приста́ння, ня, с. = Пристановище. Ходить, ходить, — нігде йому нема пристання. Рудч. Ск. I. 70.
Пристанови́ти. См. Пристановляти.
Пристанови́тися, влю́ся, вишся, гл. — до чо́го. 1) Избрать занятіе. Пристановився до гандлю. 2) Найти убѣжище. Вх. Зн. 56.
Пристано́висько, ка, с. = Пристановище. Гн. I. 201.
Пристано́вище, ща, с. Пристанище. Був собі безщасний Іван, да такий безщасний, що нема… ніякого пристановища йому ніде. Рудч. Ск. I. 89. Нема йому пристановища, ніхто не приймає. Грин. I. 290.
Пристановля́ти, ля́ю, єш, сов. в. при-
