Про́жирь, рі, ж. Соб. Обжоры. Ненаситна прожирь. Мир. ХРВ. 9.
Прожи́ти. См. Проживати.
Прожи́ток, тку, м. Житье; средства для жизни. Шух. I. 304. Жінка, витративши на лікарів ввесь прожиток, не могла вигоїтись. Єв. Л. VIII. 43. Не то мені, не то дітям, а онукам і правнукам стане на прожиток. Грин. I. 92. Ум. Прожи́точок. Аби то вас Пречиста Діва уздаровила віком і здоров'єчком добрим, прожиточком щасливим. ЕЗ. V. 108.
Прожиття́, тя́, с. = Прожиток. Ой дай, Боже, усім христіянам многії літа, до щасливого прожиття у сім світі. Макс. Тягни звідти і на податки, і на прожиття. Мир. Пов. II. 85.
Прожо́г, гу, м. Стремленіе, стремительность. Страховище, наставивши роги, неслось з усього свого страшного прожогу. Мир. ХРВ. 129.
Прожо́гом, нар. Стремглавъ, опрометью. Не роспитавшись броду, не лізь прожогом в воду. Посл. Собаки сунулись прожогом до мене. Черк. у.
Про́жра, ри, об. Обжора. Як та прожра жре. Мир. ХРВ. 178.
Прожури́тися, рю́ся, ришся, гл. Пропечалиться, прогоревать.
Проз, пред. 1) Мимо. Йтимеш проз його. Лохв. у. Іде.... проз двір. Грин. II. 166. 2) Сквозь, черезъ. Процідила проз сито. Васильк. у. Проз лійку наливала карасину і то розлила. Васильк. у.
Про́за, зи, ж. Проза. Прозою мальовничою нам їх (думки) переказано. К. (О. 1861. II. 231). Не так то вони (вірші) голосні і часом наче в прозу впадають. К. (Хата, 3).
Прозва́ти, ся. См. Прозивати, ся.
Проздрі́ти, рю, риш, гл. = Провидіти. Хто був темний....проздрів. Гн. I. 190.
Про́зеленуватий, а, е. Зеленоватый. Константиногр. у.
Прозива́ти, ва́ю, єш, сов. в. прозва́ти, зву́, зве́ш, гл. Прозывать, прозвать. Не знає, як і батька її звуть і прозивають. Кв. Царські слуги прозвали його Незнайком. Рудч. Ск. I. 106.
Прозива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. прозва́тися, зву́ся, зве́шся, гл. Называться, назваться. Стара прозивається Терпилиха Горпина, а дочка Наталка. Котл. НП. 390. Ой був в Січі старий козак, прозивався Чалий. О. 1862. IX. I. (Нп.).
Прози́вка, ки, ж. 1) Насмѣшливое прозваніе. Вх. Лем. 457. 2) Бранное слово. Вх. Лем. 457.
Прозира́ло, ла, с. = Дзеркало. Вх. Лем. 457. Вх. Уг. 264.
Прозира́ти, ра́ю, єш, сов. в. прозирну́ти, ну́, не́ш, гл. Прозирать, прозрѣть, проникать, проникнуть зрѣніемъ. Ти у небо прозираєш і в землю глибоко. К. Досв. 78. Ледві-ледві опівночі серцем прозираю. Шевч. 263. Хто ж із них прозирнув глибше в історичню правду? К. ХП. 40.
Прозімува́ти, му́ю, єш, гл. = Перезімувати.
Прозі́р, зо́ру, м. 1) Отверстіе въ крышѣ для прохода дыма и пр. Шух. I. 110, 174. 2) Просвѣтъ, дыра между сложенными бревнами. Клади дрова щільніш, а то прозір великий. Волч. у. 3) Дурной глазъ, взглядъ, отъ котораго приключается болѣзнь, сглазъ. Мил. М. 36, 40.
Прозі́рний, а, е. 1) = Прозорий. Річок прозірних чисті води. Щог. Сл. 104. 2) Отъ сглазу происходящій. Мил. М. 51, 40, 57. Пристріти.... прозірнії. Мнж. 152. 3) Зрительный. Прозірна труба. ЗОЮР. II. 53. Рк. Левиц. 4) Четкій. Книжка ся прозірна, бо в неї великі букви і мені добре читать. Рк. Левиц.
Прозірни́к, ку, м. Раст. Hypericum quadranqulum. Шух. I. 21.
Прозі́рність, ности, ж. Прозрачность. Желех.
Прозо́рий, а, е. Прозрачный. Світ проходить крізь скло, бо воно прозоре. Ком. II. 42. Поділ, втягаючись рогом у Дніпро, неначе плавав на синій тихій прозорій воді з своїми церквами й будинками. Левиц. Пов. 4.
Прозори́стий, а, е. Ажурный. Вістря долітців перебивають бляху наскрізь — се прозориста бліха. Шух. I. 277.
Прозо́рний, а, е. 1) = Прозірний. 2) Прозо́рна рушни́ця. Ружье большого калибра.
Прозо́ро, нар. Прозрачно.
Прозо́рчастий, а, е = Прозорий. Мир. Пов. II. 84. Прозорчаста вода. Левиц. I. 62.
Прозріння, ня, с. Зрѣніе. Вх. Лем. 457.
Про́зьба, би, ж. Просьба. Як не даси з прозьби, то даси з принуки, а чого прозьба не докаже, то докажуть буки. Ном. № 1059. Ум. Про́зьбонька. Грин. III. 378.
Проїда́ти, да́ю, єш, сов. в. прої́сти, ї́м, їси́, гл. 1) Проѣдать, проѣсть, издержать на пищу. Протратив там маєток
