Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/504

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Пса́льма, ми, ж. 1) = Псалом. Псалтирня псальма. К. ХП. 58. 2) Духовная пѣснь. Пан отець тихенько собі сидить та думає.... а то псальми співає — так хороше, Господи! МВ. I. 18.

Псе, нескл. Ничто. Звів усе на псе. Посл.

Псєнник, ка, м. = Гицель. Шух. I. 73.

Псик! меж. Крикъ на кошку: брысь! Вх. Лем. 425.

Пси́на, ни, ж. Псина. Употребл. какъ бранное слово. Чи чуєш, псино, як старці співають? К. МБ. XI. 153.

Пси́ний, а, е = Песький. Брешеш, псине мнясо! Мнж. 20.

Пси́нка, ки, ж. 1) Ум. отъ псина. 2) Раст. Solanum nigrum L. ЗЮЗО. I. 136. См. Пасльон.

Пси́ти, псю, псиш, гл. Хирѣть, болѣть. Уже ця корова так псила, так псила — поки й здохла. Зміев. у.

Пси́ця, ці, ж. Сука. Желех.

Пси́ще, ща, м. Ув. отъ пес. КС. 1882. IV. 170.

Псій, пся, псе = Песький. Великого роду, а псього ходу. Чуб. I. 282. З нього такий господарь, як з псього хвоста сито. Ком. Пр. № 228. Іди́ до псьо́ї ма́ми! — Убирайся къ чорту! ЕЗ. V. 253.

Псінки́, мн. Общее названіе большей части несъѣдобныхъ грибовъ. МУЕ. I. 107.

Псі́ти, псі́ю, єш, гл. Жить по собачьи; жить бѣдно, перебиваться. Угор.

Псо́та, ти, ж. 1) Бѣдность; бѣда, нужда. Вх. Уг. 264. 2) Плохая погода. Вх. Лем. 458. 3) Брань. Вх. Лем. 458.

Псти́нькати, каю, єш, гл. Всхлипывать, плакать по временамъ. Чого пстинькаєш, шмарката? Вх. Зн. 57.

Пструг, га, м. Рыба Salmo fario, форель. Вх. Пч. II. 20. Ум. Пстружо́к. Желех.

Пстру́глімн. Веснушки. ЕЗ. V. 187.

Пстружо́к, жка́, м. Ум. отъ пструг.

Псува́ння, ня, с. Порча.

Псува́ти, псую́, є́ш, гл. 1) Портить. Чуб. V. 1173. Хоть займає, не займає, нехай не цілує, нехай мого біленького личенька не псує. Чуб. V. 12. 2) Бранить, поносить. Угор.

Псува́тися, псую́ся, є́шся, гл. Портиться. Як снасть псується, то чоловік ума береться. Ном. № 10198. А псується у вас картопля. Могил. у.

Псьогла́вець, вця, м. Человѣкъ съ собачьей головой. То були псьоглавці, люде з песьсіми головами. ЕЗ. V. 202. См. Песиголовець.

Псю́ка, ки, ж. Собака.

Псю́рник, ка, м. Псарь, собачникъ. Черк. у.

Псю́рниця, ці, ж. Жена псаря, любительница собакъ.

Псю́рня, ні, ж. = Псярня. Як псюрня вся собак напала, — оттут мені вже вірна смерть. Алв. 92.

Псяві́ра, ри, об. Бранное слово: собачья вѣра. Псявіра десь тягяється, не ночує дома. Рудч. Ск. I. 78.

Псяґа, ґи, ж. Раст. Nardus stricta. Вх. Пч. II. 33.

Псякува́ння, ня, с. Брань.

Псякува́ти, ку́ю, єш, гл. Бранить, ругать, поносить (какъ собаку). Всяка шельма псякує. Кобел. у.

Пся́нка, ки, ж. = Псяґа. Вх. Пч. II. 33. Шух. I. 20.

Псяр, ра́, м. Псарь. Желех.

Пся́рка, ки, ж. = Псяґа. Вх. Зн. 458.

Пся́рник, ка, м. 1) = Псяр. Желех. 2) Раст. = Молочай, Euphorbia. Вх. Пч. I. 10.

Пся́рня, ні, ж. = Псюрня. От доведеться піти світ за очі через ту псярню. Рудч. Ск. I. 122.

Пся́чий, а, е = Песький. З псячого хвоста сита не буде. Чуб. I. 279.

Пся́чити, чу, чиш, гл. = Псякувати. Вх. Зн. 57. Як приїде чоловік, то вона так псячить чоловіка. Каменец. у.

Пся́чка, ки, ж. 1) Собачій пометъ. Вх. Зн. 8. 2) Раст. Leonurus cardiaca. Вх. Пч. II. 33.

Псяю́ха, хи, ж. Бранное слово: собачья кровь. Купив козак Олені заушниці зелені, як причепим до уха — яка ж гарна псяюха. Чуб. V. 1107. Ум. Псяю́шка.

Пта́ство, ва, с. соб. Птицы. Хиже птаство на степу. К. ЧР. 111. Дрібне птаство. Грин. I. 192.

Пта́ський, а, е. Птичій.

Птах, ха́, м. и пта́ха, хи, ж. Птица. Ном. № 10849. Вилітайте, сірі птахи! Шевч. 59. Ум. Пташо́к. Прилетів пташок — золоті крильця. Чуб. V. 885.

Пташа́, ша́ти, с. Птенецъ. Пташа сторожке. Г. Барв. 358. Кладуть вони пташат своїх безпечно. К. Псал. 195. Ум. Пташа́тко.

Пташа́чий, а, е. Птичій. Хиба пташачого молока нема. Ном. № 1348. Пташаче гніздо. ЕЗ. V. 177.

Пташачор, ра, м. Порода ястреба, Nisus communis. Вх. Лем. 264.

Пта́шенька, ки, ж. Ум. отъ пташка.