Пряже́ня, ні, ж. Яичница съ мукой и молокомъ. Маркев. 159.
Пря́жка, ки, ж. Пряжка. Шух. I. 290. Ходила в черевиках з жовтими пряжками, — тепер хожу по морозу білими ніжками. Гол. Од. 25. Нема ні в кім правди, тільки в реміннім поясі та в залізні прязці. Ном. № 2578, стр. 285.
Пряме́ць, мця́, м. Прямая линія. Ось дивись на крокву! ба, де прямець од крокви. Волч. у.
Прями́й, а́, е́. 1) Прямой. Рубайся дерево і пряме, й криве. Рудч. Ск. II. 7. 2) Настоящій. То ж не татари, то но прямії, — то бояри молодії. Грин. III. 470. Ум. Пряме́нький, пряме́сенький. До Бога важкий шлях, а до пекла прямесенький. Ном. № 201.
Прямі́сінький, а, е. Совершенно прямой. Ком. II. 40. Прямісінька та рівнісінька, як струнка.
Прямі́сінько, нар. Совершенно прямо, прямехонько. Та так прямісінько й біжить до бідного ягняти. Гліб. Прямісінько додому. Мир. Пов. I. 142.
Пря́мо, нар. Прямо. Чуб. V. 207. Прямо неси до моєї хати. Рудч. Ск. I. 97. Ум. Пряме́нько, пряме́сенько.
Прямува́ння, ня, с. 1) Направленіе. Поважне прямування його розуму. Левиц. Пов. 55. 2) Стремленіе. Прямування до вищого уряду. Левиц. I. 241. Дає нам закон громадянського життя і розумового прямування. К. ХП. 135.
Прямува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Идти напрямикъ. Ні направо, ні наліво світ ніколи не звертає, а так собі наперед усе й прямує. Ком. II. 38. 2) Направляться. Товариство на Січ прямувало. Шевч. 259. 3) Клониться. Куди воно йдеться і до чого воно прямує? Левиц. Пов. 73.
Прямува́тися, му́юся, єшся, гл. Направляться. О. 1862. II. 30. До пекла напростець прямуйся. Котл. Ен. II. 38.
Прямце́м, нар. 1) Напрямикъ. Прямцем до пекла. Котл. Ен. III. 25. Не спитавшись броду, не сунься прямцем у воду. Ном. № 5836. 2) — поста́вити. Поставить вертикально. Липовец. у. Щоб тебе́ прямце́м поста́вило. Пусть съ тобою сдѣлается столбнякъ (брань).
Прямцюва́ти, цю́ю, єш, гл. = Прямувати 1, 2. Св. Л. 215, І не куди іде він, а до них у ворота прямцює. Св. Л. 272.
Пря́ний, а, е. Полосатый. Желех. Зарикала коровочка, зарикала пряна. Гол.
Пряни́стий, а, е = Пряний. Желех. Прєниста худоба. Вх. Зн. 57.
Пря́нути, ну, неш, гл. Бросить, кинуть. Вона прянула мене на землю і била ногами. Новомоск. у. (Залюбовск.).
Пря́слиця, ці, ж. = Днище 2. Вх. Зн. 55.
Пря́сло, ла, с. Часть плетня между двумя кольями. Шух. I. 75.
Пря́сниця, ці, ж. 1) = Кружівка. Черниг. у. 2) = Пряслиця. Волын. у.
Пря́сти, ду́, де́ш, гл. 1) Прясть. Довго прясти та ткати, а почне краяти, так і мало чого. Ном. № 9857. 2) — очи́ма. Играть глазами. Очі в неї заискрили, заграли.... Прядучи ними, вона питає в його. Мир. ХРВ. 7. Яка ж я? — прядучи веселими очима, допитувалась вона. Мир. ХРВ. 332.
Пря́стися, ду́ся, де́шся, гл. Прясться. Одному на трісочці прядеться, а другому й веретінце не хоче. Ном. № 1695. Чогось мені не прядеться. Мил. 94.
Пря́таня, ня, с. Приборка, уборка. Шух. I. 215.
Пря́тати, таю, єш, гл. 1) Прибирать, убирать. 2) Погребать, хоронить. А коли брата прятали? Федьк.
Пря́ха, хи, ж. Прядильница. Грин. III. 376. І швачка, і прачка, і пряха. Мил. 27. Моя мати пряха. Шевч. 301. Ум. Пря́шечка. Мил. 217. Моя дочко, моя пряшечко, пряди на рушники. Г. Барв. 54.
Пря́чка, ки, ж. 1) Пряжка. Угор. 2) Раст. Equisetum, хвощъ. Вх. Лем. 458.
Пря́чкати, каю, єш, гл. Застегивать пряжкой. Угор.
Пря́шечка, ки, ж. Ум. отъ пряха.
Псало́м, лма́, м. Псаломъ. Насміються на псалом той, що виллю сльозами. Шевч. 46.
Псало́мник, ка, м. Псалмопѣвецъ. Желех.
Псалти́рка, ки, ж. Книга псалтырь. Ум. Псалти́рочка. Дякові пишу чорну ягницю, щоби читав псалтирочку цілую нічку. Грин. III. 285.
Псалти́рник, ка, м. Учащійся псалтыри.
Псалти́рний, а, е. Псалтырный. Псалтирні вірші. К. ХП. 58. На струнах псалтирних заграю. К. Псал. 115.
Псалти́рочка, ки, ж. Ум. отъ псалти́рка.
Псалти́рь, ря́, м. Псалтырь. На псалтирь уже дзвонять, та нас не загонять. Ном. № 162. Щоб за тобою псалтирь прочитали! — Пожеланіе смерти. Чуб. V. 379.
