Заходиться риштувать вози в далекую дорогу. Шевч. 663. См. Рихтувати.
Риштува́тися, ту́юся, єшся, гл. = Рихтуватися. Треба мерщій риштуватись та в похід рушати. Грин. III. 584.
Ришту́нок, нку, м. Вооруженіе, доспѣхи. Народ.... при всім воєннім риштунку. Стор. II. 164.
Рів, ро́ву, м. 1) Ровъ. ХС. III. 56. Є груша в лісі і рів коло неї. Драг. 80. Така правда, як у рові вовк іздох. Ном. № 6887. 2) Каналъ. Прийшла жидова рови копати, море спускати, Христа шукати. Чуб. III. 349. Ум. Ріве́ць, рівча́к, рі́вчик. Рівець невеличкий прокопаний. Мир. ХРВ. 24.
Рі́ве́н, вна, не = Рівний. Обізвався Яготин: „Ніжен мені побратим“. А Ніжен каже: „Є у степу Ромен, то й той мені не рівен“. Ном. № 729.
Рі́вень, вня, м. Уровень. Галиц.
Ріве́ць, вця́, м. Ум. отъ рів.
Рівні́сінький, а, е. Совершенно гладкій, с. прямой, с. равный.
Рівні́сінько, нар. Совершенно гладко, с. прямо, с. равно.
Рі́вний, а, е. 1) Ровный, гладкій. Ой я зроду чумакую, йду на гору — не бичую, а із гори не гальмую, по рівному поганяю. Чуб. V. 1034. 2) Ровный, прямой. Пішов гордою ходою Яким рівний, дужий з широкими плечима. Левиц. I. 262. Голос був у неї чудовий, тонкий та рівний, як шовкова нитка. Левиц. I. 112. 3) Равный, одинаковый. Кінь коневі не рівний. Ном. № 1019. Одного батька діти, та не рівні. Ном. № 9229. Ум. Рівне́нький, рівне́сенький.
Рівнина́, ни́, ж. Равнина, ровное мѣсто.
Рі́вність, ности, ж. Равенство. Левиц. Пов. 266. Таких людей підіймати до моральної і соціяльної рівности з собою. К. ХП. 9. Не стало рівности, не стало братства. Мир. ХРВ. 85.
Рі́вно, нар. 1) Ровно, гладко. Чи так у вас, як у нас всюди полем рівно? Нп. Рівно — хоть покотись. Полт. 2) Ровно, прямо. Ой у полі на чистім роздоллі там стояло рівно два дубочки. Чуб. V. 298. 3) Равно, одинаково. Що вбогий, що багатий — у Бога все рівно. Ном. 4) Въ уровень. Рости, хмелю, над водою рівно з тичиною. Чуб. V. 110. Ум. Рівне́нько, рівне́сенько.
Рівнова́га, ги, ж. Равновѣсіе. Стояла б шляхта з козаками на бойовому полі в рівновазі. К. ЦН. 287. Він держить вітри у рівновазі. К. Іов. 60.
Рівнова́гий, а, е. 1) Уравновѣшенный. Чого ж хоробре рівноваге серце злякалося хмурних очей дівочих? К. Бай. 9. 2) Равный для всѣхъ. Під козацьке рівноваге право до вільного народу приставайте. К. ЦН. 212.
Рівноваго́вий, а, е. Равновѣсный, равнозначущій. Дві рівновагові половині спасенної ассоціяції „капитала“ з працею і работи розумової з работою мускульною. К. Кр. 20.
Рівнова́житися, жуся, жишся, гл. 1) Уравновѣшиваться. 2) Мѣряться силами. Чи то ж вам легше буде рівноважитись із Русею тоді? К. Кр. 39.
Рівнова́жний, а, е = Рівноваговий. Ми не виробили собі під византійщиною культури, рівноважної з римською. К. ХП. 65.
Рівноде́нник, ка, м. Экваторъ. Круг цей зветься екватором або рівноденником, бо в тих місцях день завше рівний з ніччу. Дещо.
Рівнозна́чний, а, е. Однозначащій, равносильный смысломъ. Желех.
Рівнопра́вний, а, е. Равноправный. О. 1861. VIII. 90.
Рівнопра́вництво, ва, с. Равноправіе. Козацьке рівноправництво. К. ЦН. 271.
Рівнопра́вно, нар. Равноправно.
Рівноча́сний, а, е. Одновременный. Желех.
Рівноча́сність, ности, ж. Одновременность. Желех.
Рівноча́сно, нар. Одновременно.
Рі́вня, ні, ж. Пара, равный по положенію, по состоянію, по характеру. Кінь волу не рівня. Ном. № 1022. Ти багач, я убога — не рівня з тобою. Чуб. V. 330.
Рі́внява, ви, ж. Равнина. Лубен. Черк. уу. З'являлись посеред степової рівняви. К. ХП. 65.
Рівня́ти, ня́ю, єш, гл. 1) Дѣлать ровнымъ, гладкимъ, равнять, выравнивать. Він мені дарує силу і рівня мою дорогу. К. Псал. 40. Богу правий путь рівняйте. К. Псал. 149. 2) Сравнивать, приравнивать. Рівня ягня проти коня. Ном. № 7931. З панським свого язика не рів-
