Ри́ска, ки, ж. 1) Ум. отъ риса. 2) Риски́ би́ти. На свекловичныхъ плантаціяхъ: пропалывать бураки бороздами, полосами между двумя рядами свекловицы. Рк. Левиц.
Рискали́на, ни, ж. Рукоятка заступа. Хотин. у.
Риска́ль, ля́, м. Заступъ. Хиба тобі вже розв'яже рискаль та лопата. Гол. I. 290. То Костюшко, то москаль сварилися за рискаль. Гол.
Рист! меж. Крикъ на овецъ, когда гуцульскій пастухъ, перегоняетъ ихъ изъ одного помѣщенія въ другое для доенія. Шух. I. 193.
Ристь, ті, ж. Рысь. К. ЧР. 150. Ристю, коники, ристю! Грин. III. 491. За користю біжи ристю. Ном. № 14002. В соба́чу ристь побі́гти. Быстро побѣжать. А далі аж не оглядівся, з двора в собачу ристь побіг. Котл. Ен. I. 34.
Ри́стю, нар. Рысью. См. Ристь.
Ри́стячком, нар. Рысью. Скорійш, скорійш ристячком.
Рисува́ння, ня, с. Рисованіе, черченіе.
Рисува́ти, су́ю, єш, гл. 1) Рисовать, чертить. Мальовали, рисували чорні брови мої. Нп. 2) Обходить? Другого дня, як ішла на поле, то вже рисувала через дві різи. Левиц. Пов. 338.
Рись, сі, ж. Рысь, Felix lynt.
Ри́ти, ри́ю, єш, гл. 1) Рыть, копать. Дніпро берег риє, риє, яворові корінь миє. Шевч. 648. Понура свиня, а глибоко риє. Ном. № 7323. 2) Ри́ти на ко́го. Подкапываться подъ кого, строить козни. Риє та й риє на мене. Ном. № 9555.
Ри́тися, ри́юся, єшся, гл. Рыться, копаться. Кабан риється у хамло. Рудч. Ск. I. 24.
Ритки, ток, ж. мн. У ткачей: снарядъ, при помощи котораго приготовляютъ основу для наматыванія на навой: родъ узкой рамки длиной въ ширину навоя съ рѣдкими поперечными зубьями или перегородками, сквозь отверстія между которыми проходять нити основы. Вас. 166. Части: зубья — зубки́, (въ Констаниногр. у. кіло́чки), отверстіе между ними — комо́ра, длинныя планки рамки — ли́стовки, концы риток — засувки́ или за́мочки. МУЕ. III. 20.
Ри́тьми, ри́тю, нар. Назадъ. Вх. Зн. 59.
Ри́хва, ви, ж. Желѣзное кольцо, желѣзный обручъ, обхватывающій что либо для скрѣпленія. Черк. у. Ум. Ри́ховка.
Рихте́льне, нар. = Ретельно. Він тобі скаже рихтельне. Ольгоп. у.
Рихта́, ти́, ж. Прибыль, доходъ. Волын. г. Слов. Д. Эварн.
Ри́хтик, нар. Совершенно, точь въ точь. Оттакий рихтик, як ти. Уман. у. Вчора бачив коня, рихтик як той гнідий. Борз. у.
Ри́хтино, нар. Именно, навѣрное. Та се рихтино він зробив. Брацл. у.
Рихтува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Прочить, готовить. Мене рихтували все в москалі, а я й утік. Канев. у. Багатому рихтувала, за бідного дала. Гол. Для тебе тещенька обідець готує і доленьку рихтує. Грин. III. 526. 2) Наводить, направлять, цѣлить. Волын. г. А своє військо на Львів рихтує. АД. I. 15. См. Риштувати.
Рихтува́тися, ту́юся, єшся, гл. Снаряжаться, готовиться. Почали в дорогу рихтуватися. Св. Л. 174. До того пана написали два цісарі: „Ти сі рихтуй, бо ми маємо бути в тебе на обіді“. Гн. I. 155.
Ри́царство, ва, с. = Лицарство.
Ри́царський, а, е = Лицарський.
Ри́царь, ря, м. = Лицарь.
Рицарюва́ти, рю́ю, єш, гл. = Лицарювати. К. ЧР. 191.
Рича́ти, чу́, чи́ш, гл. = Рикати. Угор.
Ри́чка, ки, ж. Коровница, скотница. Чуб. VII. 576. З дійницей ричка виступала. Котл. Ен. IV. 46.
Ричківня́, ричко́вня, ні, ж. 1) Помѣщеніе для дойнаго скота. Валк. у. 2) Помѣщеніе для молочныхъ продуктовъ. Старі пани вчинили мене за шапаря й за отамана, то було що-дня божого на степ їздиш, або у льодовню, у ричковню підеш, бо й туди треба догляду щоденного, — у ричковні молоко, масло, сметана, ґляґанка. Золотон. у.
Ришляќ, ка́, м. У гребенниковъ: небольшіе рога молодаго скота. Вас. 163.
Ришта́к, ка́, м. 1) Канава для стока воды. Лебед. у. Желобъ у колодца. 2) Въ мельницѣ: коникъ, палочка, трясущая корытце, изъ котораго падаетъ въ отверстіе жернова зерно. Черк. у. Черниг. у. Мил. 481.
Риштува́ння, ня, с. 1) Лѣса. Почали риштування робить, щоб то до наймита добраться. Ном. № 3603. 2) Постройка лѣсовъ.
Риштува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Устраивать лѣса. 2) Снаряжать. Гармати да ковані вози в поход риштує. К. ЦН. 242. А ну лишень риштуй воза, бо завтра треба вже по снопи їхати. Канев. у.
