Ри́марщина, ни, ж. Шорное мастерство.
Ри́марь, ря, м. Шорникъ. См. Лимарь.
Римарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Заниматься шорничествомъ. См. Лимарювати.
Ри́мщина, ни, ж. Раст. Aquilegia. Вх. Пч. II. 29.
Ри́нва, ви, ж. 1) Водосточная труба. Ой стану я під ринвою, з ринви вода ллється. Чуб. V. 395. З дощу́ та під ри́нву. Изъ огня да въ полымя. Ном. № 1791. 2) Въ водяной мельницѣ: сбитый изъ досокъ желобъ, по которому вода изъ лотоків течетъ на колесо. Харьк. у. Мик. 480. Яло́ва, пуста́ ри́нва. Желобъ, по которому спускаютъ излишнюю воду. Мик. 480. Ум. Ри́новка.
Ринґа́ч, ча́, м. Быкъ, плохо выхолощенный (Черном.), похожій на племеннаго быка. Мнж. 192. См. Риндач.
Ри́нда, ди, ри́ндя, ді, ж. Свинья. Скунда скаче, ринда риє. (Заг.: сорока і свиня). Ном. стр. 294. Назад, ринде, завтра п'ятниця. Посл. Іди, ринде, де инде, де тебе не знатимуть і риндою не зватимуть. Ном.
Ринда́ч, ча, м. Волъ съ кудрявой шерстью на лбу. Александров. у. См. Ринґач.
Ри́ндза, зи, ж. Родъ творога, приготовленнаго въ желудкѣ молодаго ягненка или теленка. Шух. I. 213.
Риндза́к, ка́, м. Желудокъ. Желех.
Ри́ндзка, ки, ж. Сычугъ. Вх. Уг. 238.
Ри́ндзя, зі, ж. Телячій желудокъ. Вх. Зн. 59.
I. Ри́ндя, ді, ж. 1) = Ринда. 2) Желудокъ, нутро. Желех.
II. Ри́ндя, ді, м. Въ свадебныхъ празднествахъ въ Черниг. губ.: разъѣзжающіе во вторникъ послѣ свадьбы верхомъ на лошадяхъ трубачи съ трубами. МУЕ. III. 169.
Ри́нка, ки, ж. Родъ глиняной кастрюли. Шух. I. 264. Вас. 181. Чигиринці спекли чорта в ринці, а таращанці ззіли вранці. Ном. № 721. Ум. Ри́ночка.
Ри́нов, нви, ж. = Ринва. Вх. Уг. 265.
Ри́новка, ки, ж. 1) Ум. отъ ринва. 2) Вазонъ, цвѣточный горшокъ. Черк. у.
Ри́нок, нку, м. Рынокъ. Я пшениці не жала, ячменю не в'язала: була на ринку, пила мед-горівку. Чуб. V. 124. Ум. Ри́ночок. Мет. 281.
Ри́ночка, ки, ж. Ум. отъ ринка.
Ри́нути, ну, неш, гл. Сильно течь. Ой не спиняйте у ставу води, нехай вода рине. Мет. 67. Переносно о людяхъ: валить толпой. До сіней як хмара ринуть, товпляться, гукають. Мкр. Н. 26.
Ринь, ні, ж. Гравій, рѣчные камешки. Галиц.
Риньо́вка, ки, ж. Горный ключъ. Житом.
Ринявець, вця, м. Человѣкъ въ струпьяхъ, шелудяхъ. Вх. Лем. 460.
Ринявий, а, е. Струпистый, шелудивый. Вх. Лем. 460.
I. Рип, пу, м. Скрипъ. Рип за рипом у хату старости. Ри́пи справля́ти. Часто отворять дверь. Чо́боти, череви́ки на ри́пах. Сапоги, башмаки со скрипомъ. Чоботи на рипах ваксовані. Св. Л. 174.
II. Рип! меж. Скрипъ! Коли ж тут у сінях двері — рип! Г. Барв. 198. Чую — рип! МВ. I. 111. Рип у хату. Левиц. I. 104.
Ри́па, пи, ж. 1) Промоина, рытвина. Ананьев. у. 2) Высокій обрывистый берегъ, обрывъ. Шух. I. 80. Вх. Зн. 59. Ум. Ри́пка.
Ри́пати, паю, єш, гл. Скрипѣть. На річку йшли чоботи — рипали, а з річки йшли чоботи — хлипали. Нп. — двери́ма. Скрипѣть дверью.
Ри́патися, паюся, єшся, гл. Часто отворять дверь. Сиди в хаті, не рипайся. Ном. № 13305.
Рипиґатися, ґаюся, єшся, гл. Презрительно: ползать. Вх. Лем. 460.
Рипі́ти, плю́, пи́ш, гл. одн. в. ри́пнути, ну, неш, гл. Скрипѣть, скрипнуть. На нозі сап'ян рипить, а в борщі трясця кипить. Ном. № 11191. Ой скриплять, риплять мої ворітечка. Чуб. V. 197. Вози риплять, ярма бряжчать. Нп. Рипнули двері, увійшла наша Одарка. МВ. I. 71.
Ри́пкати, каю, єш, гл. = Рипатися. Угор.
Рипли́вий, а, е. Скрипучій. Рипливий віз. МВ. II. 14.
Ри́пнути. См. Рипіти.
Рипотня́, ні́, ж. Скрипъ постоянный.
Рипу-рипу! меж. выраж. скрипъ. Черевики — рипу-рипу! Чуб. V. 1123.
Рип'я́к, ка́, м. Раст. Arctium majus. Лв. 96.
Ри́са, си, ж. Черта. Левиц. I. 461, 475. До лиця був той вінок її тонким рисам. Г. Барв. 372. Ум. Ри́ска, ри́сочка.
