Оксами́т, ту, м. 1) Бархатъ. Чорним оксамитом руки вкрила. Чуб. V. 781. У золоті, в оксамиті мов та квіточка укрита, росла я, росла. Шевч. 2) Раст. Aquilegia vulgaris L. ЗЮЗО. I. 112. 3) — кошто́вий. Раст. Thaliatrum strictum Andrz. ЗЮЗО. I. 138.
Оксами́тка, ки, ж. Бархатка. Чорна оксамитка. О. 1861. XI. 28.
Оксами́тний, а, е. Бархатный. ЗОЮР. I. 78. В червоних штанях оксамитних. Шевч.
Оксами́товий, а, е = Оксамитний. Левиц. Пов. 97. Оксамитові жупани. Шевч. В оксамитовій траві. Щог. В. 104.
Окселентува́ти, ту́ю, єш, гл. Вторить. Туди ж за дяком і піддячим окселентує. Кв.
Оку́блитися. См. Окублюватися.
Оку́блюватися, лююся, єшся, сов. в. оку́блитися, блюся, бишся, гл. = Свивать, свить гнѣздо. Виробляють жиди, де тільки окубляться. О. 1862. I. 74.
Окува́ти, окую́, єш, гл. = Обкувати. Окує воза, то на чудо. Чуб. I. 154.
Окуко́бити, блю, биш, гл. Привести въ хорошій видъ, устроить. Мій батько ту хату був окукобив. Г. Барв. 53. Двір так окукобив, мов кубелечко. Г. Барв. 194.
Окуко́битися, блюся, бишся, гл. 1) Свить гнѣздо. 2) Устроиться, устроить хозяйство. Так окукобилась, мов та горличка. Ном. № 10102.
Окульба́чити, чу, чиш, гл. Осѣдлать.
Окуля́ри, рів, м. мн. 1) Очки. Мнж. 4. На очі вставлю окуляри. Котл. Ен. II. 15. Шкапа твоя трохи, чоловіче, не добачає дак купи їй окуляри. Кв. I. 140. — вте́рти. Провести, надуть. 2) Синяки подъ глазами отъ побоевъ, фонари. Так побили мене, що я три тижні носив оттакі окуляри.
Окуля́сом, нар. Обходя, уклоняясь. Пішов наш Савка вихилясом (у танець) против Тетяни аж тремтить; вона від нього окулясом. Алв. 32. См. Околяса.
О́кунь, ня, м. Рыба окунь. Окуні́в лови́ти = Куняти. Хто слухає, а хто окунів ловить. Кв. II. 181. Ум. Окуне́ць.
О́куп, па, м. Выкупъ, выкупныя деньги. Полонян без окупу й тиранства у рідний край до роду відпускати. К. Бай. 83.
Окупа́ти, па́ю, єш, сов. в. окупи́ти, плю́, пиш, гл. Выкупать, выкупить.
Окупа́тися, па́юся, єшся, сов. в. окупи́тися, плю́ся, пишся, гл. Выкупаться, выкупиться, откупаться, откупиться.
Окупи́ти, ся. См. Окупати, ся.
Окупни́й, а, е. Выкупной.
Окур, ра, м. 1) Оку́р. Окуриваніе. У кирпичниковъ, горшечниковъ: первоначальный легкій огонь, при которомъ обжигаемое окуривается дымомъ. Вас. 180. 2) О́кур. курево, которымъ подкуриваютъ пчелъ. Шух. I. 111.
Окури́ти, рю́, риш, гл. = Обкурити.
Оку́тати, таю, єш, гл. = Обкутати.
Оку́ти, окую́, є́ш, гл. = Обкувати. Самим шовком вишивала, золотом окула. Шевч.
Оку́тий, а, е. Окованный. І вам слава, сині гори, кригою окуті. Шевч.
Оку́чити, чу, чиш, гл. Окружить колышками гнѣздо для поимки птицы. Радом. у.
Оку́чка, ки, ж. У охотниковъ: огорожа изъ прутьевъ около утинаго гнѣзда. (для поимки птицы). Радом. у.
Ола́дка, ки, ж. Оладья.
Ола́док, дка, м. = Оладка. Ном. № 7932.
Олга́ти, олжу́, же́ш, гл. Лгать. Встрѣчено въ народн. думѣ: А будемо ми, брати, перед отцем, перед маткою олгати, так буде нас Господь милосердний і видимо й невидимо карати. АД. I. 119.
О́ле! меж. Ахъ, охъ! Оле ж, скільки там товклося за столами писарів! Котл. Ода. (О. 1861. I. 253).
Оледащі́ти, щі́ю, єш, гл. Облѣниться, нравственно опуститься.
Оле́диця, ці, ж. = Ожеледь. Желех.
Олейка́рь, ря́, м. Дегтярникъ. Малярі, або олейкарі, привозять дехоть, у них купують люде. МУЕ. III. 46.
Оле́йник, ка, м. Стекольщикъ. Шух. I. 33. См. Олійник.
Олене́ць, нця́, м. 1) Ум. отъ олень. Зілля спасає сиви оленець. АД. I. 83. 2 = Оленок. Вх. Пч. I. 6.
Олени́на, ни, ж. Мясо оленье. Желех.
Олени́ця, ці, ж. Самка оленя. Черном. Вх. Пч. II. 6.
Оле́нка, ки, ж. Родъ жука: бронзовка золотистая. Золотою оленкою пустив тебе Господь на сонечко. Г. Барв. 354.
Оле́нок, нка, м. Насѣк. = Тур 2. Вх. Пч. I. 6.
О́лень, ня, м. Олень. Олень переплив на берег. Рудч. Ск. II. 160. Ум. Олене́ць.
Оленя́, ня́ти, с. Дѣтенышъ-олень. Желех.
Олжа́, жі́, ж. Ложь. К. Бай. 39.
Олжи́вий, а, е. Лживый. К. Бай. 150.
Оли́ва, ви, ж. 1) Дерево: маслина. І
