Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/60

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

обіймалася з виноґроном олива. К. МХ. 31. 2) Деревянное масло. Зеленою оливою оченьки залито. Мет. 103. Ум. Оли́вка.

Оливе́ць, вця́, м. Карандашъ. Нарисував я оливцем стяту козацьку чубату голову. К. ХП. 33.

Оли́вка, ки, ж. 1) Ум. отъ олива. 2) Родъ яблокъ.

Оли́вний, а, е. 1) Оливный, относящійся къ деревянному маслу. 2) Масличный.

О́ливо, ва, с. 1) Олово. 2) Карандашъ. Для себе, братики, спишу, ще раз те оливо потрачу. Шевч. 2) Мурава, глазурь, еще не застывшая (для глиняной посуды). Шух. I. 262.

Олив'я́ний, а, е. Оловяный. От клятий дмухнув — стала гора олив'яна. Рудч. Ск. II. 73.

Олив'я́нка, ки, ж. Бабка, налитая оловомъ.

Олі́й, олі́ю, м. 1) Растительное масло. 2) Постное масло, преимущественно конопляное. Чуб. VII. 439. Ум. Олі́йок.

Олі́йний, а, е. 1) Масляный (о растительномъ маслѣ). Намальований олійними фарбами. Левиц. I. 134. 2) Маслянистый (о растительномъ маслѣ). Свиріпа дуже олійна. Лебед. у. Насіння з соняшника олійне. Волч. у.

Олі́йник, ка, м. 1) Приготовляющій или продающій растительное масло. 2) Птица иволга. Вх. Пч. II. 13.

Олійникі́вна, ни, ж. Дочь олійника.

Олі́йниця, ці, ж. 1) Маслобойня. Названія частей: закопанный въ землю стовп (столбъ), противъ него на извѣстномъ разстояніи большой деревянный ґвинт (винтъ) — оба вкопаны въ землю и для большей устойчивости имѣютъ на нижнихъ конкахъ перехрестя; ґвинт и стовп поддерживаютъ горизонтально лежащее между ними тяжелое бревно — стрілу́, имѣющую ближе къ бревну вертикально торчащій отъ нея внизъ товка́ч, а подъ нимъ находится сту́па; движеніемъ стріли вверхъ и внизъ товкач толчетъ въ ступі положенныя туда поджаренныя сѣмена, выжимая изъ нихъ масло. Екатериносл. у. Залюбовск. Сложнѣе олійниця у гуцуловъ: въ деревянной тяжелой подставкѣ два стовпа, внизу соединены толстой доской, называемой коло́да, въ углубленіи которой лежитъ шерстяной кап, въ которомъ находятся сѣмена, выше, параллельно коло́ді — стріла́ съ заяцем ( = товкачем); сверху надъ всѣмъ этимъ на столбахъ перекладина — прави́ло, съ обоихъ концевъ которой на скракля́х и скракника́х висятъ тарани — деревянные молотки; такъ какъ стріла концами своими движется въ столбахъ, то подбивая то съ одной стороны, то съ другой клини́, можно стрілу то опускать, то поднимать и заставлять заяць выжимать масло въ коло́ді, изъ углубленія которой оно сквозь отверстіе — цівку капаетъ въ подставленную внизу миску. Шух. I. 163. У його в дворі — як у віночку; ув олійниці — що в иншої баби у хаті не так чисто. Ном. № 14010. 2) Женщина приготовляющая или продающая растительное масло. Ум. Олі́йничка.

Олійниче́нко, ка, м. Сынъ олійника.

Олі́йничка, ки, ж. 1) Ум. отъ олійниця. 2) Жена олійника.

Олі́йня, ні, ж. = Олійниця 1.

Олійок, ку, м. Ум. отъ олій.

О́лінь, ня, м. = Олень. Олінь лісний, бігун бистрий, а людей боиться. Гол. I. 376. Ум. Оліне́ць.

Оліпи́ти, плю́, пиш, гл. = Обліпити. Вх. Лем. 443.

Олі́я, олі́ї, ж. Постное масло. Олію би́ти. Приготовлять постное масло. Олію ви́бити кому. Побить кого. Я йому олію вибив. Харьк. Дави́ти олію. Игра, то-же, что и тісна баба (см.). КС. 1887. VI. 480.

Олія́рня, ні, ж. = Олійниця. Вх. Лем. 443.

Олтарь, ря, м. = Вівтарь. Піп живе з олтаря, а писарь з каламаря. Ном. № 212.

Олупи́ти, плю́, пиш, гл. = Облупити. Вх. Уг. 255.

Олці́, ці́в, м. мн. Вмѣсто: вовки. Употреблено въ думѣ (какъ подражаніе ц.-славянскому): Олці-сірохманці з великих степів набігали. АД. I. 132.

Ольмик, ка, м. Раст. Dianthus deltoides. Лв. 98. См. Линок.

Ольха, хи, ж. = Вільха.

Ольши́на, ни, ж. = Вільшина. Дівчина з ольшини виходить. Чуб. V. 347.

Ома́зкати, каю, єш, гл. Обмазать. Вх. Лем. 443.

Омаль, нар. Обмаль.

Ома́мити, млю, миш, гл. Очаровать, обворожить. Окаянний пройдисвіт так усіх омамив, так по душі були темному людові тії лукавії ухватки. К. ЧР. 268.

Ома́н, ну, м. Раст. а) Inula Helenium. L. ЗЮЗО. I. 125. б) Verbascum nigrum. L. ЗЮЗО. I. 140.

Ома́на, ни, ж. 1) Обманъ зрѣнія, ми-