Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/593

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

наткнувши, разставить. Ноги й руки ростикали по шляхах. Стор. М. Пр. 99.

Рости́на, ни, ж. Растеніе. Без неї (води) нема життя нічому живому — ні ростині, ні чоловікові. Дещо (1874) 60. Далі пішла вся ростина — росте, як з води йде. О. 1862. V. Кух. 31. Бог сотворив світ та покликав усіх до себе і почав землю ділити.... і чоловікові, і звірю, і птиці, і комашці усякій і землю, і воду, й ростину, і їжу указав. Драг. 14.

Ростина́ти, на́ю, єш, сов. в. ростя́ти и розітну́ти, ну́, неш, гл. Разрубать, разрубить, разрѣзывать, разрѣзать. Острим мечем ростинає, кров як воду розливає. Чуб. III. 363. Видиться: мене гетьман Кішка на три части ростяв. АД. I. 210.

Ростина́тися, на́юся, єшся, гл. Раздаваться, разноситься (о звукѣ).

Ростира́ти, ра́ю, єш, сов. в. росте́рти, зітру́, реш, гл. Растирать, растереть. Ном. № 12605. Масюк взяв колосок, ростер його, дмухнув на долоню і показав Радюкові великі зерна, блискучі як золото. Левиц. Пов. 194. Розотри ту ікру з перцем. Чуб. I. 72.

Ростира́тися, ра́юся, єшся, сов. в. росте́ртися, зітру́ся, решся, гл. Був шаг та в кишені ростерся. Ном. № 1563. стр. 284.

Рости́рхати, хаю, єш, гл. Раздергать, разбросать. Ростирхав солому. Вх. Зн. 69.

Рости́ти, щу́, сти́ш, гл. Растить. Як ягідку, як пташечку кохала, ростила. Шевч. Ростив теличку цілу зіму й літо, а потім продав. Рк. Левиц.

Ро́стич, чі, ж. = Ростіч. Як звалять одного, другого запорожці, так хто оставсь — у ростич. К. ЧР. 358.

Ро́стік, то́ку, м. 1) Мѣсто раздѣленія улицы или дороги на двѣ, рѣки на два рукава. Вх. Зн. 61. Ой в городі на ростоці п'ють, гуляють запорожці. Лис. IV. № 7. На ростоці, на потоці два голуби воду пили. Гол. II. 529. 2) Разгонъ? К. Псал. 215. Угамуй рогатих турів, гордих дук у срібній зброї, росточи лихим ростоком, най не п'ють крови людської. К. Псал. 153. 3) мн. Уголъ скамьи на по́куті. Отут сідайте на ростоках. Кіев. у.

Ростіка́тися, ка́юся, єшся, сов. в. ростекти́ся, чу́ся, че́шся, гл. 1) Расплываться, расплыться. Переносно: исчезать, исчезнуть. Хазяйствечко було, і те ростеклося. ЗОЮР. I. 12. Ростеклось добро усе, як слина по воді. Ном. № 1855. 2) Расходиться, разойтись. Відійшли і ростеклись по хатах. Г. Барв. 352. Ростеклося товариство, хто куди. Мир. ХРВ. 86. Біжать згонити овець, що ростеклися по всій царині. Мир. ХРВ. 39. Ростеклися, як руді миші. Ном. № 1880.

Ростіпа́ха, хи, ж. Женщина легкаго поведенія, потаскуха.

Ро́стіч, чі, ж. Разбродъ. У ро́стіч. Въ разсыпную, въ разныя стороны. Троянці также всі здрігнули і в ростіч, хто куди, махнули. Котл. Ен.

Рості́чка, ки, ж. Небольшая поперечная долина. Вх. Зн. 61.

Ростоби́рючоватий, а, е. Растрепанный, торчащій въ разныя стороны. Мнж. 191. См. Ростопирювачуватий.

Ростови́тий, а, е. Скоро растущій. Верба — ростовите дерево. Міус. окр. (Лобод.).

Ростовкма́чити, чу, чиш, гл. 1) Разбить, растолочь. Харьк. 2) Разъяснить, растолковать. Харьк.

Ростовкти́, чу́, че́ш, гл. 1) = Ростовкмачити 1. Так паняті носа і ростовк. Мир. ХРВ. Ростовкла таку добру макітру. 2) = Ростовкмачити 2. Чи ви мене справді морочите, чи на глум піднімаєте? Я нічого тут не ростовчу собі. Котл. МЧ. 480.

Ростовма́чити, чу, чиш, гл. = Ростовкмачити.

Росто́впити, плю, пиш, гл. Раздвинуть толпу. Пропустімо ясних панів — сказав Тарас Сурмач, да й ростовпив своїх гостей. Розступились і дали проїхати. К. ЧР. 75.

Росто́впитися, плюся, пишся, гл. Раздаться, раздвинуться. Ростовптеся на люде, пропустіть старого уперед.

Росто́ка, ки, ж. = Ростік 1.

Ростолкува́ти, ку́ю, єш, гл. Растолковать. Король загадує, що схоче; як слуга не зна, що робити на загадку королеву, то король йому ростолкує і той повинен зробити. Чуб. III. 46.

Ростолкува́тися, ку́юся, єшся, гл. Переговорить, объясниться. Так тогді й ростолкуємось, а тепер ніколи. Кв. I. 69.

Ростомиле́ний, а, е. Любезнѣйшій, милый. Літала она без гори до своєї любой ростомиленой матері. Гол. II. 721.