читирі — стреляні глибокі. АД. I. 258. Ру́баний коло́дязь = Рублений колодязь. Ой в рубанім колодязі.... там дівчина воду брала. Чуб. V. 1184.
Рубани́сько, ка, с. Мѣсто въ лѣсу, гдѣ вырублены деревья. Вх. Леи. 463.
Ру́банка, ки, ж. 1) Рубка (дровъ). 2) Сортъ мелколистой махорки.
Руба́ння, ня, с. Рубаніе, рубка.
Руба́нок, нку, м. Рубанокъ, стругъ. Уман. у.
Руба́тє, тя, с. соб. Бѣлье; лохмотья. Вх. Зн. 61. Желех.
Руба́ти, ба́ю, єш, гл. 1) Рубить. Було б не рубати зеленої вишні. Чуб. V. 160. В лісі дрова рубають, а до села тріски падають. Ном. № 7002. Поперед війська да січуть-рубають. Чуб. III. 270. Руба́ти в пень. Истреблять (врага) до послѣдняго человѣка. ЗОЮР. I. 120.
Руба́тися, ба́юся, єшся, гл. Рубиться. Рубайся, дерево, кривеє і правеє. Ном. № 12802. Свій з своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся. Ном. № 9452.
Руба́тка, ки, ж. Грубая рубашка. Вх. Зн. 61.
Руба́ч, ча́, м. Рубщикъ, древорубъ. Гн. I. 165. Нам поклали у віз ті дрючки рубачі, що ліс рубали. Новомоск. у.
Рубе́ж и рубіж, жа, м. 1) Нарѣзъ, вырѣзка, зарубка. Рубежі в рублі. 2) Тупая сторона ножа и пр. 3) Край, грань. Об піл, об рубіж головкою вдарилось. Пирят. у. Ум. Рубе́жик. У рубежики такого багато пилу понабивалося. Черниг. у.
I. Рубе́ль, бля́, м. 1) Длинная жердь, накладываемая сверху воза съ сѣномъ, снопами и притягиваемая за концы веревкою такъ что она удерживаетъ лежащее на возу. 2) Валекъ для катанія бѣлья — толстая плашка съ зарубками и рукоятью. Як гарний рубель, широкий та важенький, так і сорочки гарно покачаєш. Харьк. Ой бив рублем і качалкою. Нп. 3) = Рубеж 1. Шух. I. 206, 209.
II. Ру́бе́ль, бля́, м. Рубль, денежная единица. Ум. Ру́блик. Несу рублика золотого викупляти коня вороного. Чуб. V. 586. Ув. Рубля́ка.
Рубе́ць, бця́, м. 1) Рубецъ въ шитьѣ, одеждѣ. Доносилась до того, що зв'язує рубець до рубця. Рудч. Ск. I. 176. Ши́ти рубце́м. Сшивать, захватывая за самые края матеріи. Канев. у. 2) = Шрам. 3) мн. Рубці. Рубецъ, одинъ изъ четырехъ желудковъ жвачнаго животнаго, а также и кушанье изъ него. Чуб. VII. 443. Ум. Ру́бчик.
Руби́ти, блю́, биш, гл. Обрублять. Шовком шила, шовком шила, золотом рубила. Мет. 20.
Рубі́ж, жа́, м. См. Рубеж.
Рубко́вий, а, е. Изъ тонкаго полотна. Крайте рушнички рубковії. Рк. Макс.
Рубле́вий, а, е. Рублевый. Купи мені, моя мати, за три шаги голку, за чотирі золотії червоного шовку, за п'ятого рублевого мальовані п'яльця. Мет. 20.
Ру́блений, а, е. Сдѣланный въ срубъ. Рублена хата. Чуб. VII. 377. Двір гарний з рубленою хатою. Котл. НП. 356. Ой у полі рублена криниця. Чуб. V. 154. Рублений колодязь.
Ру́блик, ка, м. Ум. отъ II. Рубель и руб.
Рублі́нник, ка, м. Одинъ изъ древорубовъ, которому поручено на особыхъ щепкахъ отмѣчать нарѣзками счетъ проработанныхъ каждымъ дней или срубленныхъ деревьевъ. Шух. I. 173.
Рубльо́вик, ка, м. Рублевая монета. Купи мені, моя мати, за три копи голку.... а за того рубльовика мальовані п'яльця. Чуб. V. 17.
Рубля́ка, ки, м. Ув. отъ II. Рубель, руб.
Рубну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. отъ рубати. 1) Рубнуть. Піди, зрубай тую билинку. — Первий раз рубнув — струснулася, другий раз рубнув — вона загула. Чуб. V. 707. 2) Заиграть съ жаромъ. Як граю „Долі“ або „Зради“, собаки виють під вікном. А як „Одарочки лихої“, або рубну іще якої.... О. 1862. X. 32.
Рубо́к, бка́, м. 1) Тонкое полотно. Стара скрині з комори викочує та оксамити, рубки тонкі вибірає та кроїть та приміряє на панночку. МВ. (О. 1862. III. 39). Шила кошульку з тонкого рубку. Мет. 176. 2) Тонкій перкалевый или батистовый платокъ. Гол. Од. 27. Гол. III. 303. Шовковий пояс крижі покрив, тонкий рубок на всю голову. Чуб. III. 403. Увила головку в рубок тонесенький. Гол. I. 64. Ум. Рубо́чок, ру́бонько. Гол. IV. 441. Один рубонько — голову завивати, другий рубонько — дитятко повивати. Гол. II. 596.
Рубону́ти, ну́, не́ш, гл. Сильно рубнуть. То розмахувались з усієї сили, що аж шабля свище; то знов один одного тілько манили, а сами чигали, як би рубонуть да й закінчати зразу. К. ЧР. 167.
