кий, гнучкий, дзвінкий так і росходився на всі боки. Мир. ХРВ. 5.
Росходи́тися. См. Росходжуватися.
Росхо́кати, каю, єш, гл. = Росхекати. А це ти глечичок росхокала та й мовчиш? Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Росхрабри́тися, рю́ся, ри́шся, гл. Расхрабриться. Росприндився і росхрабрився і на троянців полетів. Котл. Ен.
Росхрабрува́тися, ру́юся, єшся, гл. = Росхрабритися.
Росхри́станий, а, е. Съ раскрытой грудью, незастегнутый. Старий Грімач без шапки ходить, росхристаний. МВ. I. 144. Росхристана сорочка. Кв. I. 51.
Росхри́стати, таю, єш, гл. Разстегнуть, открыть на груди. Сидить росхриставши сорочку. Котл. Ен. VI. 18.
Росхри́статися, таюся, єшся, гл. Разстегнуться на груди. Росхристалась та й ходить усюде. Сорочка росхристалась. Кв. II. 127.
Росхри́стя, ті, об. Ходящій съ открытой грудью.
Росхря́паний, а, е. Разбитый, расколотый. Росхряпаний віз. Черк. у. Росхряпаний чоловік. Черк. у. Купила макітру, аж вона росхряпана.
Ро́схряпень, пня, м. Разбитый, расколотый предметъ. Черк. у.
Ро́сяний, а, е. Росистый, росный. Росяна нива. КС. 1882. V. 358. По степу росяному шлях мрівся. МВ. (О. 1862. I. 77). Ранок свіжий і росяний саме розгорявся. Левиц. Пов. 37.
Росянка, ки, ж. Раст. Drosera rotundifolia L. ЗЮЗО. I. 121.
Ро́сяно, нар. Росно, мокро отъ росы.
Рот, та, м. 1) = Ріт. Рот не город, не загородиш. Ном. № 6990. 2) Отверстіе верші или ятіра, въ которое входитъ рыба. Шух. I. 226, 227. Ум. Рото́к, рото́чок. Ув. Ротя́ка. Радомыс. у.
Ро́та, ти, ж. Рота. Всі роти, полки у поход пішли. Чуб. V. 971. Вийшла козачка за ворота, — сидить жінок ціла рота. Чуб. V. 1171.
Рота́тий, а, е. 1) Имѣющій большой ротъ. 2) Крикливый. Ото ротата — на все село. Ном. № 12983.
Ротеня́, ня́ти, с. Ротикъ. Г. Арт. (О. 1861. III. 110).
Ро́тмистр, ра, м. Ротмистръ. К. ЧР. 9, 116.
Ро́тний (ній), а (я), е (є). Ротный. Чуб. V. 972. Стояли на селі москалі.... а їхній ротній стояв у батюшки. Грин. II. 201.
Рото́к, тка́, рото́чок, чка, м. Ум. отъ рот.
Ротя́ка, ки, м. Ув. отъ рот.
Рох! меж. выраж. хрюканье свиньи. Тільки й чути: рох, рох!
Ро́ха, хи, ж. Свинья. Вх. Пч. II. 7.
Ро́хкання, ня, с. Хрюканіе. Свиняче рохкання чути. Екатериносл. г.
Ро́хкати, каю, єш, гл. Хрюкать. Маркев. 97. Бери хоч свинку, аби на мене не рохкала. Мнж. 164.
Рочи́стий, а, е. Годовой, бывающій разъ въ году. Ішлося вже до Різдва. Рочисте свято клопотало кожну сем'ю. Мир. ХРВ. 255.
Рочи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Давать обѣтъ. Не рочися, бо гріх буде. Шишацкій.
Рочо́к, чка́, м. Ум. отъ рік.
Рощ, щі, ж. = Рость. Буде дощ, буде й рощ.
Рощ.... = Розч....
I. Руб, ба, м. 1) Рубецъ. Ходив.... у таких (сорочках), що руб руба позиває. Мир. ХРВ. 344. І руба сухого на йому не осталось. Ном. № 579. На ру́би наді́ти. Надѣть на изнанку. Галиц. 2) Ребро, грань, край. Шух. I. 260. Ру́бом поста́вити. а) Поставить на ребро. б) Выставить на показъ. Так якось уміла все вона, — як то кажуть, всяку копійку рубом. Сим. 231. Ум. Ру́бчик.
II. Руб, бля, м. = II. Рубель. У людей шаг скаче, а в скупого руб плаче. Ном. № 4668. Не май сто рублів, а май сто друзів. Ном. № 9512. Ум. Ру́блик.
Руба́й, бая́, м. Дровосѣкъ. Віддайте гроші рубаєві. Харьк.
Руба́к, ка́, м. 1) = Рубай. Міус. окр. 2) У колесниковъ: стамеска для первоначальнаго спусканія крупной стружки при обтачиваніи ступицы. Вас. 147.
Руба́ка, ки, м. Рубака. Латин старий був не рубака і воюватись не хотів. Котл. Ен.
Ру́банець, нця, м. 1) Полѣно, отрубокъ. О. 1862. VI. 34. Свічка горить, свічка палає, шмаровоз по підпічку рубанця шукає. Чуб. V. 675. 2) = Праник. Богод. у.
Ру́баний, а, е. Рубленный. Рубаних дров уже трошки зосталося, — треба вже рубати. Ру́бана ра́на. Рана отъ сабли или другого подобнаго рубящаго оружія. Маю я на собі дев'ять ран — рубані широкі, а
