Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/636

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Си́паний, а, е. Литой (изъ металла). Шух. I. 277.

Си́панка, ки, ж. Деревянная посуда для ссыпки зерна. Левиц. I. 217. Чуб. VI. 250. Вх. Зн. 63.

Си́пання, ня, с. 1) Сыпаніе. 2) Наливаніе. 3) Отливка изъ металла. Шух. I. 283.

Си́пати, плю, плеш, гл. 1) Сыпать. Сип сюди борошно. Чи засміється, чи застидиться, — так искри і сипле з очей. Г. Барв. 293. Так аж снігом сипле за шкуру. Ном. № 4397. 2) Лить, наливать. Ой п'є козак да горілочку, а шинкарочка сипле. Грин. III. 316. Ой сип сирівець та криши опеньки. Шевч. Сип воду! Kolb. I. 34. 3) Лить, отливать изъ металла. Шух. I. 273, 275, 281—284. 4) О сѣти: выбрасывать въ воду. Сипати невід. (Стрижев.). 5) Шоссировать, мостить камнемъ (дорогу). Дорога широка, сипана камньом. Гн. I. 11.

Си́патися, плюся, плешся, гл. 1) Сыпаться. Сіль сиплеться. 2) Наливаться.

Сипе́ць, пця́, м. Сыпучее тѣло. Канев. у. Земля — сипець, суха. (Залюб.). Там кучугури, самий пісок сипець. Новомоск. у. Сипцю́ да́ти. При постройкѣ плотины засыпать хворостъ чѣмъ-нибудь сыпучимъ. Каторжний жид сипцю не дав греблі, а загатив тільки хворостом.

Сипки́й, а́, е́. 1) Сипучій. Сипкий пісок. 2) Разсыпчастый. Картопля сипка. Гайс. у.

Сипля́ти, ля́ю, єш, гл. = Спати. А в чім воно сипляє? В пухових подушках. Чуб. III. 41.

Сипну́ти, пну́, не́ш, гл. 1) Однокр. отъ си́пати. Посыпать сразу. Сипне їм маку, — от вони поки визбірають, вона і втече од їх. Грин. II. 25. 2) Высыпать, выйти во множествѣ. От і братія сипнула. Шевч. Дітвора так і сипнула в сад. МВ. (О. 1862. III. 69).

Сипону́ти, ну́, не́ш, гл. Сильно посыпать сразу. Комарів як сипоне, то аж світа не видко. Зміев. у.

Сипу́чка, ки, ж. Погода зимняя, когда вѣтеръ мететъ снѣгъ. Судж. у.

Си́р, ру, м. 1) Сыръ. 2) Творогъ. Масляниця баламутка: обіщала масла й сиру, та не хутко. Ном. № 256. Ум. Сире́ць.

Сирва́сер, ру, м. Крѣпкая водка, азотная кислота. Св. Л. 223.

Си́рватка, ки, ж. 1) = Сироватка. Дала сирватки напитисі (бо вона тогди видушувала сир). Гн. I. 92. 2) Пт. = Плиска біла. Вх. Пч. II. 13.

Си́рено, нар. = Сиряно. Сирено, масляно — корова ожеребилась. Ном. № 6484.

Сире́ць, рцю́, м. 1) Ум. отъ сир. Шух. I. 203. Сирцем присипають, в масличко вмочають. Мет. 163. 2) Невыжженный кирпичъ. Екатерин. г.

Сири́й, а́, е́. 1) Сырой, не сваренный. Сире м'ясо, сира картопля. 2) Сырой, влажный. Щоб тебе сира земля пожерла. Ном. № 3792. 3)? Сира душа їсти хоче. Ном. № 1584. Ум. Сире́нький, сире́сенький.

Сири́ця, ці, ж. Сыромятная кожа, сыром. ремень. Став навколішки, стенувся, — сириця так і тріснула. ЗОЮР. I. 6. В'язали руки да сирицею. АД. I. 79. Пов'яжу я той льон сирою сирицею. Чуб. V. 227. Ум. Сири́чка, сири́ченька.

Сири́чина, ни, ж. = Сириця. Волч. у. (Лобод.).

Сири́чуватий, а, е. Недостаточно выдѣланный, изъ недостаточно выдѣланной кожи. Підошва сиричувата. Сиричуваті постоли. КС. 1883. I. 33.

Сиріве́ць, вцю́ и вця́, м. 1) Хлѣбный квасъ. Чуб. VII. 446. І кубками пили сливянку, мед, пиво, бражку, сирівець. Котл. 2) = Сириця. 3) мн. Сирівці́. То-же, что и постоли́, но изъ сыромятной кожи съ шерстью. Шух. I. 120.

Сирі́вочка, ки, ж. Свирѣль. Гол. II. 620.

Сирі́сінький, а, е. Совершенно сырой.

Си́рість, рости, ж. 1) Сырость, влажность. 2) Особый запахъ рыбный. Ном. № 1270. Запахло на березі баговінням, мулом та риб'ячою сирістю. Левиц. I. 125.

Сирі́тка, ки, ж. 1) Ум. отъ сирота. 2) Раст. Bellis perennis. Вх. Пч. II. 29.

Сирі́тство, ва, с. Сиротство. Умерти умісті я бажаю, аніж жити сама маю у сирітстві такім. Чуб. III. 16.

Сирі́тський, а, е. Сиротскій. Ном. № 5037. МВ. II. 26.

Сирі́ти, рі́ю, єш, гл. Сырѣть.

Си́рник, ка, м. Сырникъ, творожникъ.

Си́рно, на, с. Маленькій, низенькій столикъ, вокругъ котораго сидятъ на землѣ. О. 1861. XI. Кух. 26. Прийшли брати до судді, вклонились, положили по звичаю на сирно буханці. Стор. I. 33.

Сирня́к, ка́, м. Сырые дрова. Вх. Зн. 36.