родъ брызгалки, шприца изъ бузины или трубчатаго ствола какого нибудь растенія, напр. георгины. КС. 1887. VI. 479. 2) Пожарный насосъ. 3) Рыба. = Сікавиця. Вх. Пч. II. 19.
Сі́канка, ки, ж. 1) Порка, наказаніе розгами. Лохв. у. 2) Сѣченная капуста.
Сіка́рь, ря́, м. Производящій порку, сѣкущій. Підпроси сікаря…, щоб не дуже бив. О. 1862. V. III. 18.
Сіка́рня, ні, ж. Доска, на которой рубятъ котлеты. Черниг.
Сі́катися, каюся, єшся, одн. в. сі́кнутися, кнуся, нешся, гл. Бросаться, рваться на кого, соваться куда, привязываться, приставать. Не сікайся ніхто в війну, ніхто ніяк не помагайте. Котл. Ен. VI. 14. Сікався, сікався, щоб просунутись. Кв. I. 247. Вона як буде сікаться до тебе, то ти возьми груші розсип. Рудч. Ск. II. 29.
Сіка́ч, ча́, м. Сѣчка (для рубки капусты). Харьк. г., Угор.
Сіка́чка, ки, ж. Сѣчка (для рубки капусты). Полт.
Сікну́ти. См. Сікти.
Сі́кнутися. См. Сікатися.
Сікону́ти, ну́, не́ш, гл. Сильно сѣкнуть, рубнуть. Щоб тебе кат сіконув перед великими вікнами. Ном. № 3689.
Сі́кти, січу́, че́ш, одн. в. сікну́ти, ну́, не́ш, гл. Сѣчь, рубить, рубнуть. Сердешного козака Голоту січе да рубає. Макс. Бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці: на печі печуть, а на лавці січуть. Ном. Січе́ й руба́. Разсердившись, скоро и крикливо говорить. Ном. № 3347.
Сі́ктися, січу́ся, че́шся, гл. Сѣчься. Свій з своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся. Ном. № 9452.
Сіку́нка, ки, ж. = Сікавиця. Вх. Пч. II. 19.
Сілки́й, сільки́й, а́, е́. О соли: обладающій достаточной силой. Сіль-кримка — сілька, а сіль матінка не сілька. Міус. окр.
Сі́ло, ла, с. Петля, силокъ. Попав в сіло. Ном. № 3924. Лучче ж пенному сіло на шию зложити, ніж бідних людей правдивих зводити. Ном. № 2793. Ум. Сільце́.
Сіль, со́ли, ж. 1) Соль. Оце чвертку соли купив. ЗОЮР. I. 9. Хліба-соли вживати. 2) Не до со́ли. а) Не до того. Тепер мені не до соли, коли грають на басолі. Ном. в) Названіе пѣсни. Еней, матню в кулак прибравши, і „не до соли“ примовлявши, садив крутенько гайдука. Котл. Ен. I. 20.
Сі́лькісь, сі́лькось, нар. Ладно, все равно, согласенъ. Котл. Ен. VI. 86. Та вже сількось, нехай б'ють. Г. Арт. (О. 1861. III. 100). Та сількось, каже, мені, однаково тягать той год. Рудч. Ск. I. 183.
Сільни́й, а, е. Соляной. Шух. I. 16.
Сільни́ця, ці, ж. Солонка. Желех. Вх. Лем. 465. Ум. Сільни́чка.
Сі́льський, а, е. Сельскій. Сільська собака най ся між двірськії не мішає. Ном. № 1313.
Сільце́, ця́, с. Силокъ. Як би хто инший на тій ниві сільце поставив. Шевч. См. Сіло.
Сім, семи́ и сімо́х, сьомох, числ. Семь. Що-дня ззідав по семи хліба. Грин. II. 269. Баба сім миль зза пекла, — очень злая баба. Ном. № 242. Коли б сім собак, то б од усіх сімох од'їлась. Ном. № 3345.
Сіма́к, ка́, м. = Сьомак. Сімак лошак. Рудч. Ск. II. 26.
Сімдеся́т, ти, числ. Семьдесятъ. Чорт сімдесят пар постолів стоптав, поки їх докупи зібрав. Ном. № 9023.
Сімдеся́ток, тку, м. Семьдесятъ. Він таки вже й старенький був, було йому годів сімдесяток. СХО. VIII. 314.
Сімена́тий, а, е = Сіменястий. Вх. Зн. 63.
Сімене́ць, нця́, м. Конопляное сѣмя. Вх. Лем. 465.
Сімени́тися, ню́ся, ни́шся, гл. О женщинѣ: рожать дѣтей. Тільки діти часто докучають. Сама й не вправлюсь. З першого году так і почала сіменитись. Г. Барв. 259.
Сіменни́к, ка́, м. Дерево, оставленное при вырубываніи лѣса несрубленнымъ. Рк. Левиц.
Сімено́, на́, с. Множ. ч. не имѣетъ. Сѣмя на посѣвъ (зерноваго хлѣба). Рк. Левиц.
Сімену́ха, хи, ж. Кушанье: съ коноплянымъ молокомъ каша. Вх. Зн. 63.
Сіменя́стий, а, е = Семенастий. Ти ж зозуляста, чи не сіменяста. Ном. № 1332.
Сі́мка, ки, ж. Семерка (въ картахъ). КС. 1887. VI. 463. Щось дивиться козирною сімкою.
Сімна́дцятеро, числ. соб. Семнадцать
