вою. 2) Мѣшокъ, употребляемый при сѣяніи.
Сіва́к, ка́, м. = Сівач.
Сіва́лка, ки, ж. Сѣялка. Хотин. у.
Сіва́ти, ва́ю, єш, гл. Засѣвать. Будем лани сівати. Чуб. V. 981.
Сіва́ч, ча́, м. Сѣятель. Чуб. VI. 334. Васильков. и Канев. у.у. Останнім сівачем, як і останнім орачем, був Опанас. Г. Барв. 345.
Сіва́чка, ки, ж. Сѣялка.
Сівба́, би́, ж. Сѣяніе. Гн. I. 78.
Сівбина́, ни́, ж. Посѣянное зерно, посѣвъ. Шух. I. 165. При роботі в городі, або в полі не можна нічого їсти, бо птаха зїла би сівбину. Шух. I. 166.
Сівби́ця, ці, ж. Зерно для посѣва. Будем сіяти жито, пшеницю, жито, пшеницю, всяку сівбицю. Гол. IV. 16.
Сі́вер, ру, м. Холодъ.
Сі́верко, сі́верно, нар. Холодно. Сіверко на дворі.
Сі́верний, а, е. Холодный.
Сівки́й, а́, е́. 1) Сыпучій. 2) Много пространства засѣвающій (о зернѣ). Оце зерно — як мак, сівкіше, ніж пирій. Волч. у.
Сіво́к, вка́, м. Количество взятаго для посѣва въ руку зерна.
Сі́давка, ки, ж. Сидѣнье для ткача въ ткацкомъ станкѣ. Шух. I. 255. См. Сідець.
Сіда́к, ка́, м. = Сідавка. МУЕ. III. 17.
Сі́далка, ки, ж. = Сідавка. Я сидів на сідалці у каюку. Екат. у.
Сі́дало, ла, с. 1) Насѣстъ. Усі кури на сідалі, півень на порозі. Мет. 16. 2) Сѣдалищная часть человѣческаго тѣла, задница. ЕЗ. V. 57.
Сіда́ння, ня, с. Дѣйствіе отъ глагола сідати.
Сіда́ти, да́ю, єш, сов. в. сі́сти, ся́ду, деш, гл. 1) Садиться, сѣсть. Сідайте, щоб старости сідали. Ном. № 11860. Стали вони на коні сідати. ЗОЮР. I. 41. Сі́ла ку́рочка, сі́ла! Говорятъ курицѣ, когда ее ловятъ. Лохв. у. Ні сі́ло, ні впа́ло. Безъ всякихъ основаній, безъ всякой причины. Ні сіло, ні впало, — давай йому грошей! 2) О солнцѣ: заходить, зайти, садиться. За горою сонечко сідає. Шевч. Червоне сонечко вже спочивать сідає. К. Дз. 160. 3) Осѣдать, осѣсть.
Сіда́тися, да́юся, єшся, гл. Дѣлать усилія, надрываться. Він було аж сідається та регоче.
Сіда́ч, ча́, м. Раст. Inula hirta L. ЗЮЗО. I. 125.
Сіде́лечко, ка, с. Ум. отъ сідло.
Сіде́лка, ки, ж. Сѣделка. Вас. 160.
Сіде́лко, ка, с. Ум. отъ сідло. АД. I. 10. 2) = Сіделка. Лохв. у.
Сіде́льце, ця, с. Ум. отъ сідло.
Сіде́ць, дця́, м. Сидѣнье для работника при разл. работахъ: у пряхъ то-же, что днище 2. у ткачей — сидѣнье въ ткацкомъ станкѣ или въ ремісничку́, у токаря — сидѣнье при ток. станкѣ, у гуц. пастуховъ — толстый и низкій столбикъ, на кот. сядитъ доящій корову или овцу, и пр. Шух. I. 148, 257, 255, 305, 306, 192, 194.
Сіди́й, а́, е́ = Сивий. Зажурилась Хмельницького сідая голова. Макс.
Сіди́-коса, ж. Возрастъ, когда сѣдѣютъ волосы. Сидітимеш до сіди-коси. Ном. № 8855.
Сідла́ти, ла́ю, єш, гл. Сѣдлать. Сідлай, хлопче, коня вороного. Мет. 75.
Сідла́тий, а, е. О конѣ: сѣдлистый. Богод. у.
Сі́дло, ла, с. Мѣсто, гдѣ садятся рыбаки удить рыбу. Васильк. у.
Сідло́, ла́, с. Сѣдло. Кінь знає, як му сідло долігає. Ном. № 2358. Ум. Сіде́лко, сіде́льце, сіде́лечко. АД. I. 10. Грин. III. 175.
Сідля́р, ра, м. Сѣдѣльщикъ. Гол. IV. 185.
Сіду́ха, хи, ж. Торговка, сидящая на базарѣ. Сластьони шквариливь, сідухи цокотіли. Греб. (Хата, 43). Побіг циган меж сідухи, купив собі хрону. Рудан. I. 66.
Сідь, ди, ж. Сѣдина. Уже, бач, сідь проростає. Морд.
Сійба́, би́, ж. = Сівба. Жито на сійбу. ХС. I. 77. Він дуже мудро зробив, роздавши людям зерно на сійбу. Кв. II. 43. На Семена — середня сійба. Канев. у. Далі оранка на зімину, ще далі — сійба. Мир. ХРВ. 125.
Сі́йка, ки, ж. Птица: соя. Желех.
Сі́йник, ка, м. = Сівач. Треба йти до сійників на степ, — як вони там сіють. Екат. у. (Залюб.).
Сік, со́ку, м. Сокъ. Сік березовий. Чуб. VII. 446. Не пиво диво — дивнійший сік, що раз у рік. Ном. № 7246.
Сікавиця, ці, ж. Рыба: Cobitis taenia. Вх. Пч. II. 19.
Сі́кавка, ки, ж. 1) Дѣтская игрушка:
