сомкнуться, закрыться. Уже треті півні співають, а в мене й очі не склепались. Г. Барв. 385. Склепилися карі очі й устоньки мої. Мет. 129.
Склепи́ти, плю́, пиш, гл. Дѣлать сводъ, склепъ. 2) — о́чі, уста́. Смежить, сомкнуть. Склепив очі та й умер. — ру́ки. Сложить руки. Лежить вона на постелі, склепила руки, мов нежива. Екат. г. — зу́би. Стиснуть зубы.
Склепи́тися. См. Склепатися.
Склепі́ння, ня, с. Сводъ. Св. Л. 214.
Склепля́тися, пля́юся, єшся, гл. = Склепатися. Уста і очі склепляються (в мертвого). Мил. 165.
Склепува́ти, пу́ю, єш, гл. = Склепити. Ой же казав пан Каньовський ще й склеп склепувати. Чуб. V. 428.
Скле́ювати, скле́юю, єш, сов. в. скле́їти, скле́ю, їш, гл. Склеивать, склеить. Склеїв чорта з рогом. Ном. № 10443.
Скле́юватися, скле́ююся, єшся, сов. в. скле́їтися, скле́юся, їшся, гл. Склеиваться, склеиться.
Скли́знути, зну, неш, гл. Исчезнуть, ускользнуть. См. Слизнути.
Скли́к, ку, ж. Созывъ.
Скликанець, нця, м. Призывной колоколъ, небольшой колоколъ на колокольнѣ. Ум. Склика́нчик. Ось уже до божого дому скликанчик кличе. Г. Барв. 253. Перше бовкне у скликанчик, а далі в другий, потім у підстарший та в старший та й во всі разом. ЗОЮР. II. 285.
Склика́ння, ня, с. Созываніе.
Склика́нчик, ка, м. Ум. отъ скликанець. На дзвіниці дзвонять у скликанчик. Кв. 1. 241.
Склика́ти, каю, єш, сов. в. скли́кати, чу, чеш, гл. Сзывать, созвать. Усе військо своє докупи у громаду скликає. Макс. Дзвін до церкви скликає, а сам в ній не буває. Ном. № 162.
Склика́тися, каюся, єшся, гл. 1) Перекликаться, звать другъ друга. І почали вони скликатися. Рудч. Ск. I. 31. 2) Сзываться.
Склимако́ваний, а, е. Сбитый, всклокоченный (о волосахъ). Шух. I. 31.
Склина́ти, на́ю, єш, гл. Проклинать. МУЕ. III. 57.
Склинцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Сбить клиньями.
Скли́ти, склю́, ли́ш, гл. Вставлять стекло. Він склить мені вікна в новій хаті. 2) Глазурить. Склити миски. Канев. у.
Склівочка, ки, ж. Стаканчикъ, склянка. Там склівочка з квіточками. Федьк.
Склінча́тися, ча́юся, єшся, гл. Совокупляться (о собакахъ). (Залюб.).
Склі́ти, лі́ю, єш, гл. = Скніти. Хто сіє, той віє, хто не сіє, той скліє. Ном. № 7165.
Скліщитися. См. Скліщуватися.
Склі́щуватися, щуюся, єшся, сов. в. склі́щитися, щуся, щишся = Склінчатися. Вх. Зн. 63.
Скло, ла, с. Стекло.
Склони́ти, ся. См. Склоняти, ся.
Склоня́ти, ня́ю, єш, сов. в. склони́ти, ню́, ниш, гл. Склонять, склонить. Схилив, склонив головоньку аж додолу. Чуб. V. 329.
Склоня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. склони́тися, ню́ся, нишся, гл. Склоняться, склониться, наклоняться, наклониться, кланяться, поклониться. Ввічливо склонившися до гостей, він одійшов од хазяйки. Левиц. I. 461. Зося склонилась до всіх. Левиц. I. 491.
Склопота́ти, чу́, чеш, гл. Озаботить. Ой най же спить, най не устає, щоби моєї головоньки не склопотала. Чуб. III. 35.
Скло́читися, чуся, чишся, гл. Всклочиться. Вх. Зн. 63.
Склюбачитися, чуся, чишся, гл. Свернуться въ кольцо, въ трубку. Склюбачится бабин пес. Вх. Уг. 267.
Склюва́ти, люю́, є́ш, гл. Поклевать. Я покрию свого миленького слідочок, щоб вітер не звіяв, пташки не склювали. Чуб. V. 16.
Сключитися, чуся, чишся, гл. = Склюбачитися. Вх. Лем. 466.
Скляни́й, а́, е́. Стекляный. Нептун дочувсь в скляних будинках, що пробу закричав Еней. Котл. Ен. Скляни́й Бо́г. См. Бог.
Скляни́ця, ці, ж. Стаканъ. Тоді крів'ю наповнились блюда і скляниці. Чуб. I. 173. Пішла до пивниці, взяла дві скляниці, в одну наточила солодкого меду. Гол. I. 81.
Скляничина, ни, ж. Кусокъ стекла, склянка. Вх. Лем. 466.
Скля́нка, ки, ж. 1) Оконное стекло. Харьк. г. Шух. I. 95. 2) Стаканъ. Св. Л. 177. Грин. III. 514. Треба риби, треба
