м'яса і горілки в склянці. Чуб. V. 676. Склянку води візьме. МВ. (О. 1862. III. 39). 3) Бутылка. Вх. Лем. 466. 4) Кусокъ разбитаго стекла. Ум. Скля́ночка.
Склянчи́на, ни, ж. 1) Стаканъ, стаканчикъ. По склінчині води. Гн. I. 135. 2) Стекляныя бусы и вообще стекляныя украшенія Вх. Лем. 466.
Скляп, пу, м. Обрубокъ дерева, заостренный съ одного конца и плоскій съ другого, — употребляется для игры того же имени. Чуб. III. 98.
Скляр, ра́, м. Стекольщикъ.
Скляри́ха, хи, ж. Жена стекольщика.
Скля́рка, ки, ж. Жена стекольщика.
Скля́рський, а, е. Стекольщичій.
Склярува́ти, ру́ю, єш, гл. Быть стекольщикомъ.
Склярчу́к, ка́, м. Подмастерье у стекольщика.
Скля́чий, а, е. Блестящій какъ стекло, глянцовитый. Вх. Лем. 466.
Скна́ра, ри, об. Скупецъ, скаредъ, скряга. К. ЦН. 176. Г. Барв. 455.
Скна́рий, а, е. Скупой, скаредный. К. Розм. II. 50.
Скна́рість, рости, ж. и скна́рство, ва, с. Скупость, скаредность, скряжничество. К. ЧР. 283, 43.
Скна́ро, нар. Скупо, скаредно.
Скнарува́ти, ру́ю, єш, гл. Скупиться. Подумали б, що я скнарую. Г. Барк. 420.
Скни́ра, ри, м. = Скнара и пр. Багач брат скнира і захланник. Гн. II. 27.
Скні́ти, ні́ю, єш, гл. = Нидіти. Желех.
Ско́ба, би, ж. Крючекъ къ дверямъ. Вх. Зн. 63.
Скобе́лка, ки, ж. Родъ дугообразнаго струга для строганія бревенъ и пр. Вас. 148.
Ско́бель, бля, м. Пробой.
Ско́бзалка, ки, ж. = Ковзалка.
Ско́бзатися, заюся, єшся, гл. = Ковзатися.
Скобзу́н, на́, м. Конекъ (для катанья на льду).
Ско́блик, ка, м. Рыба Gobio fluwiatilis, пискарь. Вх. Пч. II. 19.
Скобли́ти, лю, лиш, гл. Скоблить, скрести. Скоблити бульбу. Самбор. у. въ Галиц. Вх. Зн. 63.
Ско́взалка, ско́взанка, ки, ж. = Скобзалка. Без його сковзанка не втиралась. Св. Л. 39.
Ско́взатися, заюся, єшся, гл. = Скобзатися. О 1862. I. 41.
Сковзьки́й, а́, е́. Скользкій. У Марисі сковзький двір, не втримаєся ворон кінь. О. 1862. IV. 25.
Ско́взько, нар. Скользко. О. 1862. I. 40.
Скови́знути, зну, неш, гл. Околѣть. Бодай ти сковиз, як я маю отак побиватись та бідкатись! Харьк. г.
Сковорі́дка, ки, ж. Ум. отъ словорода.
Сковорода́, ди́, ж. Сковорода. Ум. Сковорі́дка. Ув. Сковородя́ка. Зміев. у.
Ско́вувати, вую, єш, сов. в. скува́ти, скую́, є́ш, гл. Сковывать, сковать. Рудч. Ск. II. 41. Доброго леміша мені скував. Тоді його скували з злодіями та й повели. Рудч. Ск. II. 161. Не скує душі живої і слова живого. Шевч. II. 56.
Ско́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. скува́тися, скую́ся, єшся, гл. Сковывать, сковать. З щастя та з горя скувалась доля. Ном. № 1725. Кому скується, а кому змелеться. Ном. № 3601.
Скоголи́ти, лю́, ли́ш, гл. = Скиглити. Ти, суко, не скоголи. Чуб. II. 252.
Скожу́шитися, шуся, шишся, гл. Вздуться, отстать и приподняться (о кожѣ на тѣлѣ, глинѣ на стѣнѣ и пр.). Як помазала цією глиною, то воно так і скожушилось, наче оддулось. Новомоск. у.
Скоза́чити, чу, чиш, гл. Оказачить. Скозачені панки. К. Дз. 36.
Скоза́читися, чуся, чишся, гл. Оказачиться. (Закр.).
Скозува́тися, зу́юся, єшся, гл. Спорить, препяраться. Грин. II. 210; III. 486. Почав скозуваться, а далі й биться з парубками. Грин. II. 171.
Ско́їти, ко́ю, їш, гл. Сдѣлать, совершить (дурное).
Ско́їтися, їться, гл. безл. Произойти, случиться (преимущ. о дурномъ). Загоїться поки вісілля скоїться. Посл.
Ско́йка, ки, ж. Ракушка: устрица. (Камен. у.). Драг. 386.
Ско́ка, ки, ж. = Скакавиця. Вх. Зн. 63.
Ско́кнути, кну, неш, гл. = Скікнути.
Ско́ком, нар. = Скочки. Сим. 114. Пішов кінь скоком. Волч. у.
Сколиха́ти, шу́, шеш, гл. Заколыхать, убаюкать. А ти, корабель новий, сколиши моїх синів. Чуб. V. 889.
Сколихну́ти, хну́, не́ш, гл. Восколыхнуть, качнуть.
