лять? МВ. (О. 1862. III. 45). 2) Прославлять.
Сла́витися, влюся, вишся, гл. Славиться.
Сла́вний, а, е. 1) Славный. І наша слава вічно славна буде. К. ЦН. 241. Завели їх в славне місто, славне місто, ще славніщі замки. Чуб. Славних прадідів великих правнуки погані. Шевч. 2) Хорошій. Славний чоловік, та березинський. Ном. № 4705. Ум. Славне́нький, славне́сенький. Славненька теличка. Рудч. Ск. II. 51. Ой ти, Байдо молодесенький, єсть у тебе лицарь да славнесенький. Грин. III. 582.
Сла́вно, нар. 1) Славно. 2) Хорошо. Як славно, бабусечко, як славно. МВ. (О. 1862. III. 41). Ум. Славне́нько, славне́сенько.
Сла́вонька, ки, ж. Ум. отъ слава.
Славу́т, та, м. = Славута. Бажав єси, Тарасе, щоб тебе поховали над Дніпром-Славутом. К. (О. 1861. III. 6).
Славу́та, ти, м. Эпитетъ Днѣпра. На лиман-ріку іспадали, к Дніпру-Славуті низесенько уклоняли. АД. I. 217. Суджено за море славутою-Дніпром та за Дунай плисти. К. Дз. 157.
Славутиця, ці, ж. = Славута. Дніпру-Славутиці низесенько вклоняють. К. Дз. 158.
Славу́тний, а, е = Славетний 1.
Слав'яни́н, на, м. Славянинъ. Щоб усі слав'яне стали добрими братами. Шевч. 238.
Слав'я́нка, ки, ж. 1) Славянка. 2) Азбука-кириллица. О. 1862. I. 80.
Слав'янолю́бець, бця, м. Славянофилъ. Желех.
Слав'янолю́бство, ва, с. Славянофильство. Желех.
Слав'я́нський, а, е. Славянскій. Всі мови слав'янського люду, всі знаєте, а своєї дасть Біг. Шевч. 213. Виростали у кайданах слав'янськії діти. Шевч. 237.
Слав'янщи́на, ни, ж. Славянская земля. К. (О. 1861. III. 6). Всі земляки наші і вся Слав'янщина. Шевч. (О. 1862. III. 6).
Слання́, ня́, Приготовленіе постели, постилка.
Сла́сни́й, а́, е́. Лакомый. На сласний кусок найдеться куток. Ном. № 12011.
Сла́сно, нар. Лакомо. К. ХП. 63. Не тим погоріли, що сласно їли, а тим, що не гляділи. Ном. 7239. Сласно їла. Славяносерб. у.
Сластьо́нниця, ці, ж. Торгующая сластьонами.
Сластьо́н, на, м. Родъ оладій. Маркев. 161.
I. Сла́ти, шлю, шлеш, гл. Слать, посылать. Листи писати, до милої слати. Грин. III. 252. До царівни б рада слать старости. Шевч.
II. Сла́ти, стелю́, леш, гл. Слать, устилать. Буду я тобі постіль слати. Макс. Стелють перед столом рушник. Грин. III. 531.
I. Сла́тися, шлю́ся, ле́шся, гл. 1) Посылать сказать Шлеться зіронька до місяця: ти, місяцю-товаришу, не зіходь же ти поперед мене.... Шлеться Іван та до Марусі: ти, Марусю, вірна дружино, не сідай же ти поперед мене. Макс. 2) Посылать сватать.
II. Сла́тися, стелю́ся, лешся, гл. 1) Стлаться, разстилаться. Мокрець стелеться густо, зілля рунисте. Слалась плачучи трава. 2) Стлать себѣ постель. От вони і почали на дворі слаться. Ном. № 6540. 3) — до ні́г. Припадать къ ногамъ.
Слебізува́ти, зу́ю, єш, гл. 1) Читать по складамъ. 2) Вяло читать или говорить. Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Полт. г. Прийшла до своєї ніби невістки та й почала слебізувати. Г. Барв. 197.
Слеза́вий, а, е = Сльозавий. З очей слезавих. ЕЗ. V. 53.
Слези́ти, зю́, зи́ш, гл. 1) Плакать. Гол. II. 564. 1) Сочиться. Яром вода слезить. Св. Л. 24.
Сли, союз. Если. Ци ти, моя доле, в морі утонула? Сли-сь в морі втонула, приплинь к береженьку. Гол. I. 193. Ой шли ляхи, дороги питали. Сли сюда козаки йшли, чи ви не видали? Гол. I. 25.
Сли́ва, ви, ж. Слива. Сиди́ть, як у сли́вах. Онъ не въ своей тарелкѣ. Ум. Сли́вка, сли́вонька, сли́вочка.
Сливе́, нар. Почти. Пуд старость сливе і в рот не брав. Рудч. Ск. I. 74. Павла вона сливе й не бачила. МВ. (О. 1862. I. 81).
Сливи́на, ни, ж. 1) Сливовое дерево. 2) Слива. Нема над рибу линину, м'ясо свинину, ягоду сливину. Ном. № 7523.
Сли́вити, влю, виш, гл. — сливки́. Разрисовывать писанки. МУЕ. III. 42.
Сли́витися, влюся, вишся, гл. О писанкахъ: разрисовываться. МУЕ. III. 43.
