Собо́р, ру, м. 1) = Собір. 2) Соборъ, церковь соборная. Золотоверхі собори в Київі. Левиц. I. 214. Ум. Собо́рець, собо́рчик.
Собо́рець, рця, м. 1) Ум. отъ собор. 2) Собраніе священниковъ и всего причта по благочиніямъ для исповѣди и причащенія во всѣ 4 поста. О. 1862. IX. 50.
Собо́рище, ща, с. = Собір. Чуб. I. 180.
Собо́рувати, рую, єш, гл. Соборовать. Шось йому дуже погано, сьогодня вже запричащали й соборували.
Собо́руватися, руюся, єшся, гл. Собороваться. Я хочу маслом соборуватись. Левиц. I. 386.
Сова́, ви́, ж. 1) Сова. Ні сич, ні сова. Посл. 2) — кі́тча. Филинъ. Вх. Лем. 425. Ум. Со́вонька, со́вочка.
Со́вало, ла, с. 1) Совающій, двигающій. 2) Спусканіе срубленныхъ деревьевъ по особымъ желобамъ съ горъ внизъ. Шух. I. 180.
Со́вати, ваю, єш, гл. Совать, двигать.
Со́ватися, ваюся, єшся, гл. Соваться, двигаться, лѣзть. Совайся, Нечипоре! Ном. № 10971. Кричав, совався з кулаками. Левиц. I. 320.
Со́вгалка, ки, ж. = Совганка. Вх. Зн. 65.
Совга́нитися, нюся, нишся, гл. Соваться. Так і совганиться, не бачить, що перед носом.
Со́вганка, ки, ж. = Сковзалка. Вх. Зн. 65.
Со́вгатися, гаюся, єшся, гл. = Ковзатися. Вх. Зн. 65.
Со́вгач, ча, м. Песть въ сукновальнѣ. Мик. 481.
Со́вгнути, гну, неш, гл. Двинуть сильно. Совгнули кіньми — як грім на небі. Kolb. I. 110.
Со́вдати, даю, єш, гл. Лѣниво идти, тяжело ступать ногами.
Соверши́ти, шу́, ши́ш, гл. Выводить верхъ, заканчивать (напр. стогъ). Розчали класти стіжок, та ще не совершили. Волч. у.
Со́взати, заю, єш, гл. Скакать, прыгать, шалить. Угор.
Совзе́ниця, ці, ж. Гололедица. Вх. Зн. 65.
Сови́ний, а, е. Совиный. Совина лапа. Чуб. I. 95. Совині очі. Грин. III. 391.
Совинча́, ча́ти, с. = Совиня. У тебе соколинча, а в мене совинча. Грин. II. 314.
Совиня́, ня́ти, с. Птенецъ совы. Ум. Совиня́тко.
Сови́ще, ща, с. Большая сова. Грин. III. 461.
Со́вісний, а, е. Добровѣстный, совѣстливый.
Со́вість, сти, ж. = Сумління. У їх драгунська совість. Ном. № 3170.
Совіта́ти, та́ю, єш, гл. — кого́. Совѣтывать кому. Мене люде совітають піти до старшини та пожаліться. Волч. у.
Совіта́тися, та́юся, єшся, гл. Совѣтываться. Став з жінкою своєю совітатися. ХС. IV. 16.
Совма́нитися, нюся, нишся, гл. Двигаться, ходить туда и сюда. Батько й мати Василеві засмучені совманяться по хаті. Г. Барв. 393.
Совману́ти, ну́, не́ш, гл. Толкнуть, пихнуть. Пані тільки ногою мене совманула. МВ. (О. 1862. III. 42).
Со́вонька, ки, ж. Ум. отъ сова.
Совп, па, м. = Подошов. Вх. Пч. II. 24.
Сову́ля, лі, ж. = Пугутькало. Вх. Пч. II. 14.
Сову́ня, ні, ж. Ласк. отъ сова.
Согляда́ти, даю, єш, гл. Созерцать, видѣть.
Сограва́ти, граю́, є́ш, гл. Въ думахъ: волноваться. Стане Чорне море согравати. АД. I. 94.
Согріша́ти, ша́ю, єш, сов. в. согріши́ти, шу́, ши́ш, гл. Согрѣшать, согрѣшить. Гн. I. 203.
Соде́ржувати, жую, єш, гл. Соблюдать. Свято більше від усього содержуємо. Г. Барв. 346.
Содо́ма, ми, ж. Шумъ, суматоха, крикъ: ссора. Ой содома, пане куме. Грин. III. 635. В хаті заїдня, колотнеча, содома піднялась, що й не сказати: Мася з матір'ю зуб на зуб стинається. Св. Л. 278.
Со́духи. Два первыя слова похороннаго пѣснопѣнія: „Со духи праведными скончавшуся....“; употребляются въ значеніи: смерть, конецъ. Да ти ж мене й не брязнеш так об землю, щоб тут мені й содухи. К. ЧР. 168. Со́духи спусти́ти. Издохнуть. Заяць уже спустив содухи. Вх. Зн. 65.
Соє́дник, ка, м. = З'єдник. Новомоск. у. (Залюб.).
Созві́дати, даю, єш, гл. Навѣстить. Рад би я, сестро, до тебе прибути, тебе созвідати. КС. 1882. XII. 496. См. Одвідати.
