Сой, мѣст. = Собі. Юж єм сой подумала, же не буду жаловала. Гол. IV.
Со́йка, ки, ж. 1) = Соя. Вх. Пч. II. 10. — лісова́. Пт. = Лускогоріх. Вх. Пч. II. 9.
Сойм, ма и му, м. Сеймъ. Ум. Со́ймик.
Соки́ра, ри, ж. 1) Топоръ, сѣкира. Часть ея: жа́ло — лезвіе, борі́дка — задняя часть лезвія, носо́к — его передняя часть, що́ки — бока, голова́ — часть возлѣ обуха, у́хо — дыра, въ которой укрѣплено топорище, ру́чка, де́ржално — топорище. Сим. 24. У гуцуловъ: ві́стрє = жало, части его также носо́к и борі́дка, выше — плече́, возлѣ обуха — ши́я, па́зуха = ухо, топорище — топори́ще. Шух. I. 175. 2) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 379. Ум. Соки́рка, соки́рочка.
Соки́рка, ки, ж. 1) Ум. отъ сокира. 2) мн. Раст. а) Delphinium consolida L. ЗЮЗО. I. 175. б) Vicia sepium L. ЗЮЗО. I. 141. в) Delphinium ajacis L. Мил. 35. ЗЮЗО. I. 121. г) — горо́дні. Matthiola annua. Вх. Пч. I. 11. 3) мн. Родъ узора въ вышивкѣ.
Соки́ркуватий, а, е. Язвительный, рѣзкій. Ні, таки й вона сокиркувата. Кобел. у.
Соки́рний, а, е. Топорный.
Соки́рник, ка, м. Плотникъ. НВолын. у.
Соки́рницький, а, е. Плотничій. Сокирницька робота. Рк. Левиц.
Сокирня́, ні́, ж. Деревянный полукругъ у плуга, служащій для измѣненія ширины паханія, а также и для помѣщенія инструментовъ (топора, бурава и пр.).
Соки́рочка, ки, ж. Ум. отъ сокира.
Сокиря́нка, ки, ж. Кирка. Угор.
Со́кіл, кола, м. Соколъ. Зашумів сокіл із-за крутих гір. Чуб. V. 206. Употребляется какъ ласкательное слово. Ум. Соко́лик, сокіло́к, сокі́лонько, соко́лонько, сокі́льчик, соколе́ць, соко́лко, соколо́чок. Мил. 157. Чуб. V. 1195, 23, 70. Ном. № 801. Грин. III. 498.
Со́кір, кора, м. = Осокір. Тріщать дуби, сокори, вільха і всяке дерево. Рудч. Ск. I. 134.
Сокі́рвиця, ці, ж. Сукровица. Желех. Угор.
Сокове́, во́го, с. Кислый куриный соусъ. Полт. г.
Сокови́тий, а, е. Сочный. Левиц. I. 354.
Соколеня́, ня́ти, с. Соколенокъ. Чуб. V. 694.
Соколи́ний, а, е. Соколиный. Ном. № 997.
Соколинча́, ча́ти, с. = Соколя. У тебе соколинча, а в мене совинча. Грин. II. 314.
Соколи́ха, хи, ж. Соколиха, соколья самка. Соколихо-мати, коня не продати. Чуб. V. 886.
Соколи́ця, ці, ж. = Соколиха. К. Дз. 210. А для нашої молодиці скажуть правду соколиці. Гол. IV. 438.
Соколо́вий, а, е. Соколиный. Ото тобі, молода, та дідова борода, соколові очі, добрий дід до ночі. Чуб. V. 1147.
Соко́лонько, ка, соколо́чок, чка, м. Ум. отъ сокіл.
Соколя́, ля́ти, с. Соколенокъ. Мил. 219. Ой високо соколяті угору літати. Мет. 8.
Сокори́на, ни, ж. = Осокорина. Як широка сокорина віти роспустила. Шевч.
Сокори́ти, рю́, ри́ш, гл. = Сокотіти. Мнж. 192. Сокоче курочка на криші, сокорить. К. Дз. 155.
Сокору́ха, хи, ж. Эпитетъ курицы. Лохв. у.
Сокота́ти, чу́, чеш, гл. 1) О курахъ: кричать, кудахтать. Кури крав, у міх клав, кури сокочуть, у міх не хочуть. Ном. 2) Болтать, трещать. Не сокочи, жінко. НВолын. у. Дітвора сокоче, дітвора клекоче. Хата. 19.
Сокота́ч, ча́, м. Сторожъ. Вх. Зн. 65.
Сокоти́ти, чу́, ти́ш, гл. Беречь, стеречь. Шух. I. 184. Зелене вино славно зацвіло: сокотила вино гречная панна. Гол. IV. 535.
Сокоти́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Беречься, остерегаться. Вх. Зн. 65.
Сокоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. = Сокотати.
Сокоту́ха, хи, ж. 1) Эпитетъ курицы. 2) Трещетка, болтунья.
Сокруши́на, ни, ж. Раст. Крушина? Стань ти в чистім полі билиною, хорошою сокрушиною. Чуб. V. 708.
Сокті́ти, кчу́, ти́ш, гл. Сочиться. Вх. Зн. 65.
Соку́плювати, плюю, єш, сов. в. соку́пити, плю, пиш, гл. Соединять, соединить. Нехай се святе яблуко наші душі освятить і сокупить. Г. Барв. 346.
Соку́пний, а, е. Совмѣстный. Ой лучче нам, подружечко, сокупного жениха мати. Мил. 117.
Соли́ти, лю́, лиш, гл. Солить. Тричи борщ солити не годиться. Посл.
