Со́лище, ща, с. У гуцул. пастуховъ: мѣсто, гдѣ даютъ скоту соль. Шух. I. 212.
Солі́мка, ки, ж. Ум. отъ солома.
Солове́єчко, ка, м. Ум. отъ соловей.
Солове́й, в'я́, м. 1) Соловей. Защебетав соловей, там у гаю седючи. Млр. л. сб. 2) Названіе вола, масть котораго подходитъ къ цвѣту оперенія соловья. КС. 1898. VII. 41. Ум. Солове́йко, солове́єчко. Мій таточку, мій соловеєчку. Мил. 182.
Солове́йків, кова, ве. Соловьиный. Ой коби я мала орлові крила, соловейкові очі. Чуб. V. 338.
Солове́йко, ка, м. = Соловей. Соловейко в темнім гаї сонце зострічає. Шевч.
Солові́єчко, ка, м. Ум. отъ соловій.
Солові́й, ві́я, м. = Соловей. Гол. I. 259. Ум. Солові́єчко.
Солові́ти, ві́ю, єш, гл. О глазахъ: соловѣть, тускнѣть.
Солов'ї́ний, а, е = Соловйовий. Руки білі, стан тоненький, голос солов'їний. Чуб. V. 25.
Солов'ї́ха, хи, ж. Соловьиная самка. Прилетіла матінка солов'їха. Чуб. V. 935.
Соловйо́вий, а, е. Соловьиный. Солодких яблук та й наїлися, соловйових пісень та й наслухалися. Чуб. V.
Солов'я́, я́ти, с. Птенецъ-соловей. На калині солов'я. Грин. III. 86. Ум. Солов'я́тко. А в городі м'ятка, в саду солов'ятка. Нп.
Солов'я́чий, а, е = Солов'їний. Як би ж у мене крилечка, солов'ячі очі, — полетіла б у дорогу темненької ночі. Чуб. V. 741.
Солови́ний, а, е = Солов'їний.
Со́лод, ду, м. Солодъ. Варив чорт з москалем пиво, та й солоду відрікся. Ном. № 821.
Солоди́ти, джу́, ди́ш, гл. 1) Подслащать. 2) Услаждать. Став солодити свою думу гульнею. Мир. ХРВ. 400. 3) Въ игрѣ въ солодю́чку — бить палкой по направленію къ партнеру сви́нку (шаръ деревянный или иной). Ив. 13. 4) Заниматься онанизмомъ. Кіев. и Полт. г.
Солоди́ця, ці, ж. — лісова́. Раст. Polypodim vulgare. Вх. Лем. 468.
Солоди́ч, ча́, м. Солодковый корень. Угор.
Солоді́й, дія́, м. Онанистъ.
Солоді́сінький, а, е. Очень сладкій: очень пріятный. Мил. 162. Які солодісінькі години переживаю я. Левиц. I. 273.
Солоді́ти, ді́ю, єш, гл. Солодѣть, бродить.
Соло́дкий, а, е. 1) Сладкій. Не бачив гіркого, не бачить і солодкого. Ном. № 2116. 2) Пріятный. 3) Милый, любезный. О солодкий мій побратимку! Гол. III. 384. 4) Соло́дке зі́лля. Раст. Inulta Helenium. Екатер. г. Ум. Солоде́нький, солоде́сенький.
Соло́дкість, кости, ж. Сладость. Желех.
Со́лодко, нар. 1) Сладко. 2) Пріятно. Хто солодко живе, той гірко вмірає. Посл. Ум. Солоде́нько, селоде́сенько.
Солодкомо́в(н)ий, а, е. Сладкорѣчивый, краснорѣчивый. О. 1862. IX. 124.
Солодкомо́вство, ва, Сладкорѣчивость, краснорѣчивость. О. 1862. IX. 124.
Солодкомоло́кий, а, е. Сладострастный. Дарма що крихкотіла, про те солодкомолока. Луб. у.
Солодкува́тий, а, е. Сладковатый. Чого це горілка, кумо, солодкувата? чи не з медом вона часом? Канев. у.
Солодо́вник, ка, м. Дѣлающій солодъ.
Соло́док, дка, е = Солодкий. Не будь ні гірок, ні солодок. Ном. № 4602.
Солодо́щі, щей и щів, ж. мн. 1) Сладость, сласти. 2) Наслажденіе. Усі веселощі, всі солодощі в світі очам її душі, мов сон, являє. К. МХ. 34.
Солоду́н, на́, м. = Солодій. Лохв. у.
Солоду́ха, хи, ж. Родъ кушанья изъ ржаного солода ( = кваша?).
Соло́дшати, шаю, єш, гл. Становиться слаже.
Солодю́сінький, а, е = Солодісінький. Желех.
Солодю́чка, ки, ж. Родъ дѣтской игры. Ив. 13.
Солодя́тко, ка, с. Милый, любезный. Сюда мі ся, товаришу, мило подивити, відки буде солодятко волики гонити. Гол.
Соложе́ник, ка, м. Сладкій пирогъ, сладкій хлѣбъ.
Соло́ма, ми, ж. Солома. Ум. Солі́мка, солі́мочка, соло́мка, соло́мочка. Аби оснівка, — потканнячко — солімка. Ном. № 7547.
Солома́ха, хи, ж. Родъ кушанья: жидкое тѣсто (преимущ. гречишное), съ масломъ вскипяченное. Маркев. 161. Чуб. VII. 441. Житньої соломахи бузиновим молоком запивати. Макс. (1849) 71.
