на которыхъ уставляеься печь и пр. Вас. 196. Шух. I. 109, 237. Также каждый изъ четырехъ столбовъ по угламъ хаты. Kolb. I. 55, 59. Оце хата! дві сохи та соломи трохи. Ном. № 1500. Ой піч стоїть на сохах. МУЕ. III. 85. 2) Ножка терлиці въ видѣ развилины. Шух. I. 147. 3) Соха. Чуб. II. 83. І соха в землі, і воли в ярмі. Чуб. V. 1118. 4) Мѣра пахотной земли въ двѣ пятыхъ части десятины (потому что для вспашки одной десятины необходимо 2½ дня работы одной сохой). Черниг. г. Ум. Сі́шка, со́шечка.
Соха́р, ра, м. Бревно съ развилиной, стоящее на плоту сплавного лѣса (та́льби), — на немъ плотовщикъ кладетъ свои вещи. Шух. I. 181.
Сохваляти, ля́ю, єш, гл. Восхвалять. А козак седить у корчмі та мед-вино кружає, корму сохваляє. ЗОЮР. I. 219.
Со́хнути, хну, неш, гл. 1) Сохнуть. В піч положу, — мокне, на воду положу. — сохне. (Заг.: віск). Ном. № 141, стр. 295. 2) Сохнуть, увядать. В'яне, сохне сиротою. Шевч. Ой чого ж ти, козаченьку, ще й молод, да сохнеш? Грин. III. 234.
Сохра́нний, а, е. Осторожный. Шух. I. 79.
Сохра́нно, нар. Осторожно. Шух. I. 80.
Сохті́вний, а, е. Годный, пригодный. Шух. I. 170.
Сохтува́ти, ту́ю, єш, гл. Спѣшить. Вх. Зн. 65.
Со́хур, ра, м. Вилка для зимней ловли рыбы.
Со́цький, кого, м. Сотскій. Чуб. V. 973. Настановляють того мужика соцьким. Грин. II. 245.
Соцькува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть сотскимъ. Мій син соцькував. Новомоск. у.
Сочеви́ця, ці, ж. Чечевица. Роди, Боже, жито, пшеницю, горох, сочевицю. Чуб. III. 456. Ум. Сочеви́чка, сочі́вонька. Чуб. III. 163. Сочівонька густа. Чуб. III. 136.
Сочи́ти, чу́, чи́ш, гл. Подстерегать, выслѣживать. Я буду сочити: тільки ви заснете, я зараз усі обірву горіхи. Наш кіт мишу сочить. Черниг. г.
Сочі́вонька, ки, ж. Ум. отъ сочевиця.
Со́шечка, ки, ж. Ум. отъ соха.
Сошни́к, ка́, м. Сошникъ, рѣзакъ въ сохѣ. Ном., ст. 300, № 370.
Сощепи́тися, плю́ся, пишся, гл. Сцѣпиться, соединиться, сойтись. Ой росли, росли да й ісхилилися (явір з березою), вище церковки да й сощепилися. Чуб. V. 713.
Со́я, со́ї, ж. Пт. Соя, Corvus glandarius. Ном. № 14029. Вх. Пч. II. 10.
Со́яшний, а, е = Соняшний.
Со́яшник, ка, гл. = Соняшник.
Со́яшниковий, а, е = Соняшниковий.
Со́яшниця, ці, ж. = Соняшниця. Чуб. I. 114.
Сояшничи́на, ни, ж. = Соняшничина. Ум. Сояшничи́нка. Зачав робить загони: де була сояшничинка, бур'янина, — все пошло на загони. Чуб. II. 36.
Сояшничи́ння, ня, с. = Соняшничиння. Новомоск. у.
Со́яшно, нар. = Соняшно.
Спад, ду, м. Наклонъ, покатость. Мик. 480. Як би ж млин стояв нижче, аніж вода у ставу, то спад був би великий, от і добре б молов. Канев. у. Треба так зробити, щоб спад був од стіни, то вода стікатиме. Камен. у.
Спада́ти, да́ю, єш, сов. в. спа́сти, ду́, де́ш, гл. 1) Упадать, упасть, сваливаться, свалиться, спасть. Нех на тебе всі нещастя з світа спаде і з неба. Чуб. V. 406. Без божої волі і волос з голови не спаде. Ном. № 26. Ляха кров, сльози, муки спадуть на вас і на ваші внуки. Чуб. V. 236. 2) Падать, спадывать, спасть, опасть. ЗОЮР. I. 12. Ряса його.... спадала навкруг його такими ж довгими фалдами. Левиц. I. 134. Шапка з голови спала. 3) Сыпаться, осыпаться (о перезрѣломъ хлѣбѣ). Нема часу свого жати, бо панське спадає. Нп. 4) Входить, войти судномъ въ рѣку. На Лиман-ріку іспадали. АД. I. 217. 5) Стекать, стечь. Вода в Дністр спаде. Грин. III. 251. 6) Доставаться, достаться въ наслѣдство. Все на його спало, що було в батька. НВолын. у. Спав на мене великий маєток. 7) — з чо́го: — з ро́зуму. Глупѣть, поглупѣть. Ні, наші козаки ще з розуму не спали, щоб вовка од біди сховали. Гліб. — з го́лосу. Спадать съ голоса, терять голосъ. Дяк п'є горілки багато і вже спада з голосу. Котл. Нп. 350. — з лиця́, — з ті́ла. Худѣть, похудѣть. А жаль мені дівчиноньки, що з личенька спала. Нп. Усе, було, тружусь, роблю, аж з тіла спала. Гліб. 8) — очи́ма на ко́го. Бросать, бросить взглядъ на кого, встрѣтить взглядомъ, упасть взгляду. Куди я ні гляну, усе на його погляд очима спаду. МВ. (О. 1862. III. 59). Куди́ о́чі спа́ли. Куда глаза глядять. Бігти ки-
