нулася, куди очі спали. МВ. (О. 1862. I. 104). 9) — на що: — на ду́мку. Приходить, прійти въ голову, на мысль. Ти ізнов чогось сумуєш, Наталко! ізнов тобі щось на думку спало. Котл. Нп. — на коня́. Вскакивать, вскочить на коня. Ой не вспів Нечаєнко та на коника спасти. Мет. 406. — на сте́жку. Идти, пойти по слѣдамъ кого. От і я на дідову стежку спала. Лебед. у.
Спа́дистий, а, е. Покатый, отлогій. Беріг.... спадистий. Млак. 86. 2) О животн.: много ѣдящій и не жирѣющій. Спадистий кінь. Вх. Зн. 65.
Спадкови́й, а́, е́. Наслѣдственный. Вподобала я в простій козачці спадкову пиху своїм поважним родом. Г. Барв. 425.
Спа́док, дку, м. Наслѣдство. Г. Барв. 364. К. ХП. 86. Не мавши спадку, не матимеш і упадку. Ном. Од якоїсь тітки у спадку йому достався. МВ. (О. 1862. I. 48). Иногда только во мн. ч. Мнж. 192.
Спа́дщина, ни, ж. Наслѣдство.
Спа́дь, ди, ж. Часть вершки. (См.). Шух. I. 227.
Спакува́ти, ку́ю, єш, гл. Упаковать, уложить. Спакували все на віз. НВолын. у. Спакували свої тлумочки і всі разом пішли до Ягипту. Гн. I. 108.
Спала́ти, ла́ю, єш, гл. Сгорѣть. Чотирі свічі спалали, поки твою дочку вінчали. Грин. III. 464.
Спалахкоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. = Спалахнути. Желех. Земля запалиться і згорить ціла, спалахкотить небо з сонцем, місяцем і звіздами. Гн. II. 79.
Спалахну́ти, хну́, не́ш, гл. Вспыхнуть.
Спа́лий, а, е. Унаслѣдованный. Но батькові спалий. (Лобод.).
Спали́ти, лю́, лиш, гл. 1) Сжечь. Спалив та й попел по степу розвіяв. ЗОЮР. I. 120 Та ні вітер його не звіє, ні сонце його не спале. Мет. 208. 2) Опалить (солнцемъ кожу). 3) Безл. Мене́ спали́ло. Я вспылилъ, меня взорвало. Павлогр. у.
Спали́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Сжечься. Щоб спалилась з деркачами отта гаспедська буцегарня. Стор. I. 157. 2) Вспыхнуть, вспылить. Спаливсь він та до мене з кулаками. Павлогр. у.
Спа́ль, лі, ж. Мѣсто, гдѣ выжженъ лѣсъ. Вх. Зн. 65.
Спам'ята́ти, та́ю, єш, гл. Вспомнить. Не спам'ятаю коли саме це діялось. Канев. у.
Спам'ятатися, та́юся, єшся, гл. Опомниться, прійти въ себя. Як упав, — зуби стяв, ледве спам'ятався. Чуб. V. 1081.
Спані́лий, а, е. Превратившійся въ барина. Не спанілі, не схлопілі діти України. К. Досв. 251.
Спані́ти, ні́ю, єш, гл. Превратиться въ барина, стать бариномъ.
Спання́, ня́, с. Сонъ, спанье. З спання не купиш коня, а з лежі не справиш одежі. Ном. № 11299. Спання́ нема́. Не спится, нѣтъ сна. Карим очам спання нема, а ніжкам спочину. Мет. 85.
Спано́шитися, шуся, шишся, гл. = Спаніти. Вх. Зн. 46.
Спантели́чити, чу, чиш, гл. Сбить съ толку. Чоловіка спантеличить мирськая суєта. К. ЧР. 138.
Спантели́читися, чуся, чишся, гл. Сбиться съ толку. Спантеличивсь, небоже. Ном. № 5173.
Спар, ру, м. 1) = Спека. Вх. Лем. 468. 2) = Садно. Вх. Зн. 65.
Спа́ра, ри, ж. = Шпара. Угор.
Спа́рити, рю, риш, гл. 1) Обжечь, обварить, обдать кипяткомъ. Як би го окропом спарив. Ном. № 3386. 2) — ши́ю. Натереть рабочей скотинѣ шею, напр. ярмомъ. Херс.у. 3) Отколотить. А ти моїх орендарів нагайкою спарив. Рудан. I. 37.
Спа́ритися, рюся, ришся, гл. Обжечься, обвариться. Спарився, як на окропі. Ном. № 3386.
Спа́рний, а, е. Душный. Желех.
Спа́рно, нар. Душно. Вх. Зн. 65.
Спаровля́ти, ля́ю, єш, гл. = Справляти. Мені, Івасю Вдовиченку, коня на славу спаровляла. Мет. 416.
Спарува́ти, ру́ю, єш, гл. Женить, выдать замужъ, сочетать бракомъ. Спарувати парубка з дівчиною. Кв. I. 191.
Спарува́тися, руюся, єшся, гл. Жениться, выйти замужъ, вступить въ бракъ. На всеїдній у неділю вона спарувалась з сліпим своїм. Шевч.
Спас, са, м. 1) Праздникъ 6 августа, Преображеніе. Прийшов Спас — держи рукавиці про запас. Ном. № 468. 2) Спаситель. 3) Церковь во имя Спасителя. У Межигорського Спаса тричі причащалась. Шевч.
I. Спаса́ти, са́ю, єш, сов. в. спасти́, су́, се́ш, гл. Спасать, спасти (о душевномъ спасеніи). Хто хоче душу свою спасти.
