Єв. Мр. VIII. 35. Чорна риза не спасе, а біла в гріх не введе. Ном. № 204.
II. Спаса́ти, са́ю, єш, сов. в. спа́сти, су́, се́ш, гл. Выпасывать, выпасти, давать скоту съѣдать посѣвы, траву. Там чумаки ходять, в руках воли водять, траву спасають. Чуб. V. 964. Треба спасти жито, бо велике вже. НВолын. у. Также: съѣдать, съѣсть (растенія — о травоядномъ животномъ). Зілє спасає сива оленець. АД. I. 33.
Спаса́тися, са́юся, єшся, сов. в. спасти́ся, су́ся, се́шся, гл. 1) Спасаться, спастись (о душевномъ спасеніи). Недалеко відсіля спасається пустельник. Стор. I. 106. Я ся піду питати, як ся гріхів спасати. Нп. На гріх не спасе́шся. Отъ грѣха не убѣжишь. Ном. № 97. 2) Только несов. в. Говѣть.
Спасе́ний, а, е. 1) Спасшійся. Живе він там (у печері) багато років.... — став спасений. Грин. II. 150—151. 2) Благой. Діло спасене і богоугодне. К. Кр. 9.
Спасе́ник, ка, м. 1) Спасающій свою душу, праведникъ, угодникъ. К. Бай. 118. К. ЦН. 290. 2) Говѣльщикъ, спасающійся. Спасеники ідуть до церкви.
Спасе́ницький, а, е. Относящійся къ спасающему свою душу или говѣющему. К. ПС. 118.
Спасе́ниця, ці, ж. 1) Спасающая свою душу. К. ПС. 118. 2) Говѣльщица.
Спаси́бі, спаси́біг, спаси́бу, меж. 1) Спасибо, благодарю. Левиц. Пов. 369. Спасибі вам за ягідки. ЗОЮР. I. 66. Таки, спасибу йому, добрий на старости був. Рудч. Ск. I. 77. 2) Мала́, мали́й спаси́бі. Мало пользы, толку, небольшая польза. Жита — хвалить ласку божу: ярина змилила: гречки теж припалило, смальнуло сушею та вітром, а їх мала спасибі. Васильк. у. Мала спасибі з того, що він на самій горілці седить, самою горілкою шинкує, а хліба не приробляє, — малу спасибі заробить. Васильк. у. Зімою день малий: вже по обіді з того дня малий спасибі. Рк. Левиц.
Спаси́тель, ля, м. Спаситель. Спаситель міра, І. Христосъ. Богові молились, Спасителю хрестились. Нп.
Спа́сів, сова, ве. Спасовъ. Спа́сова борода́. Пучекъ несжатыхъ стеблей хлѣба, обыкновенно связываемый на концѣ сжатой нивы жнецами. Чуб. III. 226.
Спа́сівка, ки, ж. 1) Успенскій постъ. Спасівка-ласівка, а Петрівка-голодівка. Ном. № 482. 2) Сортъ грушъ или яблокъ.
Спа́сівський, а, е. Бывающій въ успенскій постъ. Швидко висохла вона (хата) на гарячому спасівському сонці. Левиц. I. 331.
Спасі́ння, ня, ж. Спасеніе (духовное). З дурного говіння не буде спасіння. Ном. № 133. Ой хто мене поцілує, — заробить спасіння. Грин. III. 654. Ум. Спасі́ннячко. Ном. № 2428.
Спаску́дити, джу, диш, гл. Изгадить, испакостить. Старий стару хвале, що добрий борщ варе, а молодий свою гудить: що не зваре, то спаскудить. Чуб. V. 1128.
Спаску́дитися, джуся, дишся, гл. Изгадиться, испакоститься.
Спасове́ць, вця́, м. Тотъ, кто производитъ потраву, пуская свой скотъ на чужое поле. Рк. Левиц.
Спа́сти. См. Спадати.
Спасти́, ся. См. Спасати, ся.
Спа́ти, сплю́, спиш, гл. Спать. Карі очі не сплять ночі. Мет. 85. Спа́ти, — аж па́хне! Славян. у. или: спа́ти, — аж гі́лля гне. Лебед. у. Сильно хочется спать.
Спа́тися, спи́ться, гл. безл. Спаться. Йому ніченька не спиться. Мет. 75. І світ настав, а Ярині не спиться, — ридає. Шевч.
Спа́тки, спа́тоньки, спа́точки, спату́ні, спату́нечки, спату́сі, спату́січки, гл. Ум. отъ спати. А спатки таке, що мати її родила до сна. Ном. № 11313. Ще дівчина спатоньки не клалась. Мет. 28. Стелю постіль білу і спаточки ляжу. Чуб. V. 620. Спатусі на білії подусі! — говорятъ ребенку, укладывая его спать.
Спахну́ти. См. Спахувати.
Спа́хувати, хую, єш, сов. в. спахну́ти, хну́, не́ш, гл. 1) Вспыхивать, вспыхнуть. Іскра до покутя спахнула (гості будуть). Ном. № 11797. 2) Вспыхивать, вспыхнуть (о румянцѣ), густо покраснѣть. Рум'янець густий спахував на личку. МВ. II. 94.
Спаце́ра, ри, ж. Прогулка. Да що ж вона, пане брате, під явором робить? Ой з тим розлучником на спацеру ходить. Чуб. V. 385.
Спа́ці́р, ру, м. = Спацера. Вийшла вона раз на спацір. Чуб. II. 133.
Спачи́ти, чу́, чиш, гл. Искривить, покосить, погнуть.
Спачи́тися, чу́ся, чишся, гл. Искри-
