до обід другий, до полудня третій, до вечора — четвертий. Константиногр. у.
Опря́га, ги, ж. Смерть. Нехай на її опряга прийде.
Опрягти́ся, жу́ся, же́шся, гл. Умереть, околѣть. В сей день його отець опрягся, як чикилдихи обіжрався. Котл. Ен. II. 9.
Опряда́ти, да́ю, єш, сов. в. опря́сти, ду́, де́ш, гл. = Обпрядати, обпрясти. Хто мене буде опрядать? Мил. 221.
Опря́тати, таю, єш, гл. Очистить, прибрать. Вона її (піч), попідводила, помастила, опрятала. Чуб. II. 67.
Опте́ка, ки, ж. = Аптека. Рудч. Ск. II. 147. О. 1862. I. 52.
Опте́карь, ря, м. = Аптекарь. Ном. № 7541.
Опу́гатися, гаюся, єшся, гл. Одѣться тепло, напялить на себя много.
О́пуд, да, м. = Опудало. Шух. I. 112. Проти птахів кладуть по городах о́пуди… На о́пуди ставлять хрест із патиків, надівають на него фелеґу — подертий сердак або сорочку і вкривають старою кресанею. Шух. I. 166.
Опу́дало, ла, с. Чучело. Годився б у коноплі на опудало. О. 1862. II. 27. Отсе опудало погане. Котл. Ен. VI. 45. Увійшло якесь опудало. К. ЧР. 389.
Опу́дитися, джуся, дишся, гл. Испугаться. Коні так опудились. Мелитоп. у. Слов. Д. Єварн.
О́пук, ку, м. 1) Выпуклость. Харьк. 2) Опу́к. Особый видъ крымской бѣлой соли. Мнж. 188.
Опу́ка, ки, ж. 1) Мячъ. КС. VI. 457. Ки́нутись, упа́сти опу́кою. Стремительно броситься, упасть. Г. Барв. 296. Онилка кинулась до мене опукою. Г. Барв. 211. Опукою з гори — аж вітром зашуміло — орел ушкварив на ягня. Греб. 381. Впала опукою. Мир. ХРВ. 18. 2) Выпуклая, выдающаяся часть, напр. у. бочки. Мнж. 188. 3) Взносъ въ цехъ съ сына цехового, вступившаго въ бракъ. Остер. у.
Опу́кий, а, е. = опуклий.
Опу́куватий, а, е = Опуклий. Бочка опукувата. Волч. у.
Опу́клий, а, е. Выпуклый, шарообразный.
Опу́пок, пка, м. Завязь (плода). Суджан. у.
Опуска́ння, ня, с. 1) Опусканіе. 2) Въ орнаментѣ раскрашенной миски — узкія параллельныя полоски, иногда концентрически покрывающія всю миску. Вас. 184.
Опуска́ти, каю, єш, сов. в. опусти́ти, опущу́, стиш, гл. 1) Опускать, опустить. Як зачали Бондарівну у гроб опускати, ой то казав пан Каневський ще жалібніш грати. Чуб. V. 428. 2) Оставлять, оставить, покидать, покинуть. Щоби вас Бог не опускав. Чуб. I. 89.
Опуска́тися, ка́юся, єшся, сов. в. опусти́тися, опущу́ся, стишся, гл. 1) Опускаться, опуститься. 2) — ді́ла. Бросать, бросить работу, перестать работать. Г. Барв. 321. Діла зовсім опустився, ні про що не дбає. Г. Барв. 387.
О́пуст, ту́, м. Шлюзы. Драг. 5. Стали коло ставу напувати худобу; дивляться, на опусті ходить якийсь пан. Драг. 47.
Опусті́ти, ті́ю, єш, гл. Опустѣть. В тому селі холера була така страшна, що після неї село зовсім опустіло. Васильк. у.
О́пух, ху, м. Опухоль. Драг. 29. Г. Барв. 222. Опух пішов за долоню, мало не до ліктика. Г. Барв. 530. Нехай вона вийме жало, рану залиже, опух потушить. Чуб. I. 122.
Опуха́ти, ха́ю, єш, сов. в. опу́х(ну) ти, хну, неш, гл. Опухать, опухнуть. Поки багатий стухне, то вбогий опухне. Ном.
Опу́хлий, а, е. Опухшій. Опухла дитина голодная мре. Шевч. Роскрила опухлі очі. Мир. Пов. II. 112.
Опу́х(ну)ти. См. Опухати.
Опу́цьки, ків, м. мн. Раст. Torilis. Antryseus Gaert. ЗЮЗО. I. 139.
Опу́чка, ки, ж. Ум. отъ Опука.
Опу́ша, ші, ж. Раст. репейникъ, лопухъ. Вх. Лем. 44.
Опу́шка, ки, ж. Мѣховая обшивка. А у ляха вершок низький, широкі опушки. Лукаш. 20.
Оп'яни́ти, ся. См. Оп'яняти, ся.
Оп'яні́ти, ні́ю, єш, гл. Опьянѣть. Драг. 288.
Оп'я́нчитися, чуся, чишся, гл. = Оп'янитися. Він випив тоді чимало — таки зовсім оп'янчився, що й язиком гаразд не поведе. Новомоск. у.
Оп'яня́ти, ня́ю, єш, сов. в. оп'яни́ти, ню́, ни́ш, гл. Опьянять, опьянить. Його й погане пиво оп'янило. ЗОЮР. I. 205.
Оп'яня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. оп'яни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Напиваться, напиться пьянымъ. Оце оп'янивсь уже. О. 1862. VI. 34.
Оп'ятери́читися, чуся, чишся, гл. Упереться въ землю.
