Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/68

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

золоті оправі. Рудч. Ск. II. 113. 2) Переплетъ.

Оправда́ти, да́ю, єш, гл. Оправдывать, отстаивать кого. Я буду оправдати тебе перед людьми. Волч. у.

Оправди́ти, ся. См. Оправдовувати, ся.

Оправдо́вувати, вую, єш, сов. в. оправди́ти, джу́, ди́ш, гл. Оправдывать, оправдать. Себе оправдовує, що все гарно робить. Зміев. у. Ніхто іменно не доказав на його, так і оправди́ли. Тепер аби гроші, то хоч якого душогуба оправдять. Черн. г. Нехай тебе й Бог так простить і батько наш, гетьман український оправдить. КЦН. 221.

Оправдо́вуватися, вуюся, єшся и оправдува́тися, ду́юся, єшся, сов. в. оправди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Оправдываться, оправдаться. Хто ся оправдує (а зовсім винний), того як гору вздує. Ном. № 7429. Циган оправдився. Мнж. 115. Оправдилась премудрість од дітей своїх усіх. Єв. Л. VII. 35.

Опра́вити, ся. См. Оправляти, ся.

Оправля́ти, ля́ю, єш, сов. в. опра́вити, влю, виш, гл. 1) Оправлять, оправить, обдѣлывать, обдѣлать. Канев. у. Я її оправив під скло… і висить у мене в світлиці. Г. Барв. 9. 2) Приводить, привести въ порядокъ, починять, починить. Збери всі човни, що остались, і гарно зараз їх оправ. Котл.

Оправля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. опра́витися, влюся, вишся, гл. Приводиться, привестися въ порядокъ.

Опра́вний, а, е. 1) Обдѣланный, оправленный. 2) Переплетенный.

Опра́ний, а, е. Въ думѣ: вм. Оправний 1. Опрані кульбаки. АД. I. 114.

Опранцюва́тіти, тію, єш, гл. 1) Покрыться сифилитическою сыпью. 2) Сильно опротивѣть. Аж опранцюватіє з тобою балакавши. Кролев. у.

Опрацюва́ти, цю́ю, єш, гл. Обработать. Вх. Зн. 44.

Опреділя́ти, ля́ю, єш, сов. в. опреділи́ти, лю́, лиш, гл. Предназначать, предназначить для кого. На що ж ти діточки покидала (умерла), кому ти їх опреділила: чи ти батенькові определила, чи ти братікам, чи сестриці? Мил. 221.

Опри́кривий, а, е. Противный, опостылый.

Опри́критися, рюся, ришся, гл. Опротивѣть. То воно йому так горілка оприкрилась. Харьк. Тут і своя брехня оприкрилась, а то ще й він. Ном. № 6873.

Опри́ни, рин, ж. мн. Крыжовникъ. Вх. Лем. 444.

О́приск, ку, м. З о́приском бала́кати. Вспыльчиво, запальчиво говорить. Ном. № 12893.

Оприскливий, а, е. Вспыльчивый, огрызающійся. Дитина… оприсклива. Сим. 234.

Оприскливо, нар. Вспыльчиво.

Опри́шкуватий, а, е. Злой, сварливый. Рк. Левиц.

Опри́шок, шка, м. Разбойникъ, бандитъ. Да чи підем, пане брате, на весні в опришки. Лукаш. 135.

Опрі́ч, опрі́че, нар. 1) Кромѣ. Опріч сорочки Біг-ма нічого. Ном. № 1527. Сусід близьких нема опріче вас. Г. Барв. 197. 2) Отдѣльно, особо. Опріч людей собі ходила. Греб. 319.

Опрі́чний, а, е. Особенный, отдѣльный. Цей чоловік якийсь опрічний од людей. Рк. Левиц. Умом і хвабрістю своєю в опрічнеє попав число. Котл. Ен. V. 23. Опрічна хата. Рк. Левиц.

Опроваджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. опрова́(во)дити, джу́, диш, гл. Проводить, провести. Мою грішну та душечку в рай опроваджати. Гол. I. 221. Поможи Боже вам сі свята мирно впровадити. Гол. IV. 556. Пошли, Боже, вік і здоров'я, щоб цей празник опроводить, нового… дождати. О. 1862. IV. 89.

Опро́статй, таю, єш, гл. Освободить, избавить. Опростав мене батько від панської ласки.

Опро́статися, таюся, єшся, гл. 1) Освободиться. 2) Прійти въ себя.

Опро́че, нар. 1) = Опріче 1. Опроче тих пісень… співають і таких. О. 1861. XI. 9. 2) = Опріче 2. Ні, вони не всі вкупі, — ті опроче стають. Новомосковск. у.

Опрошкува́ти, ку́ю, єш, гл. = Простувати. Хто опрошкує, той дома не ночує. Ном. № 11406.

Опроще́ння, ня, с. Прощаніе. Опроще́ння бра́ти, прийма́ти з ким. Прощаться. Як ми ув охотне військо од отця, од матері, од роду од'їзжали, ми з отцем, з матіррю і з родом опрощення брали. Макс. (1849). 19. То він з своєю матіррю опрощення приймає, у чужу сторону од'їзжає. Чуб. V. 849.

Опру́г, га, м. 1) Кругъ. Шух. I. 278. 2) = Упруг. З ранку до снідання опруг,