ти. Нагодились деякі того часу, оповідаючи йому про галилейців. Єв. Л. XIII. 1.
О́повідь, ді, ж. 1) = Оповідка. Довго слухав Остап оповідь братову. Грин. I. 288. 2) Сообщеніе, объявленіе. Шух. I. 41. Оглашеніе церковное о бракѣ. МУЕ. III. 50.
Оповісти́ти, ся. См. Оповіщати, ся.
Опові́стка, ки, ж. Объявленіе, извѣщеніе; сообщеніе, извѣстіе. Ум. Опові́сточка. Чом же ти, мій сину, оповісточки ніякої не дав? О. 1862. VIII. 17.
Опові́стник, ка, м. Вѣстникъ, возвѣститель.
Опові́сточка, чки, ж. Ум. отъ оповістка.
О́повість, сти, ж. Увѣдомленіе, извѣщеніе. Жадної оповісти нема. Черн. у.
Оповіща́ти, ща́ю, єш, сов. в. оповісти́ти, щу́, сти́ш, гл. Объявлять, объявить, извѣщать, извѣстить, разсказывать, разсказать. Грин. III. 274. Оповіщає ціну за роботу. Левиц. I. 106. Ісус Христос своє слово оповістив усім людям.
Оповіща́тися, ща́юся, єшся, сов. в. оповісти́тися, щу́ся, сти́шся, гл. 1) Объявлять, объявить о себѣ, являться, явиться. Я піду оповіщуся у волость. 2) Заявлять, заявить. Пішов до попа оповіщатися, що думка сина женити. Черн. г. Оповіщуся старостою, старшиною та й до мирового. НВолын. у.
Опога́нити, ся. См. Опоганювати, ся.
Опога́нювати, нюю, єш, сов. в. опога́нити, ню, ниш, гл. Осквернять, осквернить, огаживать, огадить. Нема нічого осторонь чоловіка, що, ввійшовши в його, могло б опоганити його. Єв. Мр. VII. 15. Дитина опоганила сорочку.
Опога́нюватися, нююся, єшся, сов. в. опога́нитися, нюся, нишся, гл. Огаживаться, огадиться, оскверняться, оскверниться. Чи не між вами ж я, погані, так опоганивсь, що й не знать, чи був я чистим коли небудь? Шевч.
Опо́даль, нар. Вдали.
Опоживи́ти. См. Опоживляти.
Опоживля́ти, ля́ю, єш, сов. в. опоживи́ти, влю́, ви́ш, гл. Придавать, придать новые силы, оживлять, оживить. О. 1861. I. Слов. 10.
Опо́ли, нар. = Обаполи. НВолын. у.
Опо́листий, а, е. 1) Плотный, толстый, широкій. Ополистий стіг наклали. Волч. у. 2) Вѣтвистый. Ополиста яка тополя. Кролев. у. Ополиста груша. Мнж. 188.
Оположи́тися, жу́ся, жишся, гл. = Отелитися. Оположилась корова. Хотин. у.
Опо́лок, лку, м. У кожевниковъ: кожа съ брюха животнаго. Вас. 158.
Ополо́ник, ка, м. 1) Разливная ложка. Видно між ложками ополоник. Ном. № 7339. 2) Головастикъ. Ном. стр. 293, № 105. У нашому ставку нема риби, а жабів та ополоників — чортова тись. Лебед. у. Ум. Ополо́ничок.
Ополо́нити, ню, ниш, гл. Обрубить ледъ вокругъ чего-либо стоящаго въ водѣ и вмерзшаго въ ледъ. Волч. у.
Ополо́ничок, чка, м. 1) Ум. отъ ополоник. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 64.
Ополо́ти. См. Ополювати.
Опо́лудень, нар. Въ полуденную пору. Бігав я, ганявся зранку. Було вже ополудень, як я зустрів одного з них. Новомоск. у.
Опо́лювати, люю, єш, сов. в. ополо́ти, лю́, леш, гл. = Обполювати, обполоти. Марусина руточка з лободою: чому ж ти її не ополеш. Грин. III. 527.
Опо́на, ни, ж. Пологъ, занавѣсь. Панни заслонили опонами та килимами піч. Левиц. I. 188.
Опо́нець, нця, м. Раст. вьюнокъ, convolvulus. Вх. Уг. 256.
Опороси́тися, шу́ся, сишся, гл. О свиньѣ: родить.
Опоро́ти, рю́, риш, гл. 1) Распороть. Ішов коло тину, зачепився об тин і опоров свитину. 2) Ударить сильно. Чоловік як опоре його кийком. Грин. I. 42.
Опоряджа́ти, джа́ю, єш, опоря́джувати, джу́ю, єш, сов. в. опоряди́ти, джу́, ди́ш, гл. Приводить, привести въ порядокъ, устраивать, устроить. Зараз заходилась опоряджати стола, застилає… становить чарочки. МВ. (КС. 1902. X. 143). Сухобрус опоряджував нове хазяйство. Левиц. Пов. 50. Опорядила все на господарстви. МВ. I.
Опочива́ти, ваю, єш, сов. в. опочи́ти, чию, єш, гл. Отдыхать, отдохнуть, почивать, почить.
Опочи́вка, ки, ж., опочи́вок, вку, м. Отдыхъ. АД. I. 123. Над річкою Самарською опочивку собі мають. АД. I. 127.
Опочи́нок, нку, м. Отдыхъ. Проти Кефи города приставали, там собі великий та довгий опочинок мали. АД. I. 209.
Опочи́ти. См. Опочивати.
Опра́ва, ви, ж. 1) Оправа, обдѣлка. Окунь перекинувся ґранатовим перснем у
