ші. 4) Исправлять, исправить, выправить. І вже! не справить горбатого і могила. Ном. № 3221. 5) Указывать, указать, показать дорогу. Я чув що ти любиш битися.... Небоже! та й справив на свою нагайку дротяну. Федьк. Це якийсь чорт справив: блудили, блудили, насилу доїхали.
Справля́тися, вля́юся, єшся, сов. в. спра́витися, влюся, вишся, гл. 1) Управляться, управиться, дѣлать, сдѣлать свое дѣло. Ну, справивсь, — гляди ж, щоб і друге діло зробив. Рудч. Ск. I. 145. 2) Примириться, кончить полюбовно. Угор.
Справний, а, е. Исправный, исполнительный. Жінка моя жвава, справна. Г. Барв. 410.
Спра́вність, ности, ж. Исправность.
Спра́вник, ка, м. Исправникъ. Хата, 66.
Спра́вників, кова, ве. Принадлежащій исправнику, исправничій. Раду таку подавав усім справників слуга, чи приятель. МВ. II. 191.
Справни́ця, ці, ж. Присутственное мѣсто. В справниці осталися судці з авдитором. Федьк. III. 150.
Спра́вно, нар. Исправно.
Справува́ння, ня, с. 1) Отправленіе, исправленіе (должности). 2) Поведеніе.
Справува́ти, ву́ю, єш, гл. Отправлять, исправлять, исполнять (должность), вести (дѣла). Я діло за його справував і клопотавсь. Зміев. у. Загад діло справує. Ном. № 1082.
Справува́тися, вуюся, єшся, гл. 1) Вести себя, поступать. Піду у світ, а як я ся буду справувати? буду я собі мужа глядати. Гол. III. 397. 2) Справляться, управляться. Зміев. у. Зося була дуже рада, що мати так добре скрізь справувалась. Левиц. I. 390. 3) — з ки́м. Тягаться съ кѣмъ, судиться, доказывать, искать свои права. Справується за мішок. НВолын. у. Справувались ми, справувались з Іваном та й пішли. НВолын. у.
Спра́га, ги, ж. Жажда. Федьк. III. 117. Буде голод і спрага. Гн. II. 79. Від спраги мліли. Млак. 99.
Спрагота́, ти́, ж. = Спека. Вх. Лем. 469.
Спра́жній, я, є. = Справжній. Та й у батенька не знаю добра, ані добра, ні роскоші, ні спражнього лиха. Чуб. V. 224.
Спразни́ти, зню́, ниш, гл. Не работать, провести по праздничному (день). П'ятницю спостила, неділю спразнила. Чуб. V. 525.
Спранцюва́тіти, тію, єш, гл. 1) Покрыться сифилитическими язвами. 2) Изгадиться, испакоститься, сдѣлаться гадкимъ, никуда негоднымъ.
Спрацюва́ти, цю́ю, єш, гл. Утомить, измучить, изнурить работой.
Спрацюва́тися, цю́юся, єшся, гл. Утомиться, измучиться, изнуриться работой.
Спредві́ку, спредкові́ку, спредкуві́ку, нар. Искони. Г. Барв. 28. Вербич по-всяк-раз холодний бува, так бо воно спредвіку ведеться. Харьк. г. Спредковіку були там башти. Екатеринод.
Спре́жа, спре́жду, нар. Прежде, въ прежнее время. Чом тепер не так, як, спрежа було? О. 1861. XI. Св. 62. Ні, козаче, вона каже, то спрежду бувало. О. 1862. VIII. 56.
Спреждеві́ку, спрежеві́ку, нар. Въ прежнія времена, съ давнихъ временъ. Спреждевіку чорти були білі. Мнж. 128. Шлях, та такий, шо він там спрежевіку проложений. Мнж. 37.
Спреча́тися, ча́юся, єшся, гл. = Сперечатися. Я не хочу спречатись із тобою через личаків. К. ЧР. 227.
Спре́чка, ки, ж. = Суперечка. Радом. у.
Спре́чність, ности, ж. Пререканіе, прекословіе, споръ. Дві туркені дам в заміну за єдину Катерину, а як спречність о тім буде, єсть у мене з Польщі люде. Вол. г.
Спре́чний, а, е = Суперечний.
Спри́зба, спри́зьба, би, ж. = Приспа. На спризьбі сидить. Лохв. у.
Спри́крюватися, крююся, єшся, сов. в. спри́критися, рюся, ришся, гл. Надоѣдать, надоѣсть, опротивѣть. Йому сі то сприкрило. Гн. I. 177.
Спри́са, си, ж. Временная подпорка въ видѣ столбика, съ выемкой на концѣ, которой подпираютъ, при перестройкахъ, напр. потолокъ, если хотятъ поднять его выше. Гайсин. у.
Спри́скати. См. Сприскувати.
Спри́скатися, каюся, єшся, гл. Забрызгаться. На дощечці у млинка фартух прала дівчина, сприскалася рибчина.... Чуб. V. 1117.
Спри́скувати, кую, єш, сов. в. спри́скати, скаю, єш, гл. Обрызгивать, обрызгать. Орисі й води не треба було: слізьми сприскувала. Св. Л. 201. Ще б треба святою водицею сприскати. Грин. II. 37.
Спри́снути, сну, неш, гл. Взбрызнуть.
