хату ставить. Ном. № 6671. Треба ставити дзвіницю посеред села. Ном. № 13751. 3) — на о́чі. Давать очную ставку. 4) — чим. Выставлять чѣмъ. Не ставити мого батенька брехуном. Чуб. II. 18.
Ста́витися, влюся, вишся, гл. 1) Становиться. Скорій, хлопці, кругом хати ставтесь. Рудч. Ск. II. 145. 2) Являться. Коли ваш цар Давид ще жиє, то най мені ставиться за тілько й тілько неділь до мене в гостину. Гн. II. 228. 3) Являться, представляться, выказываться. Ставився як лев, а згинув як муха. Ном. № 4351. 4) Подниматься. Довго дивились на куряву, що стовпом ставилась за бричкою. Св. Л. 280. 5) Строить, строиться. Коби мої будинки погоріли, я б знав де і як ставитись. Гн. II. 115.
Стави́ще, ща, с. Мѣсто, гдѣ былъ прудъ. Лохв. у.
Ста́вка, ки, ж. 1) ? Упався в ставку, або теж у суспицію. Ном. № 7443. 2) Часть ткацкаго станка. См. Верстат. Шух. I. 254.
Ста́вляння, ня, с. Ставленіе, установка, постановка. Сим. 158.
Ста́вляти, ляю, єш, гл. = Ставити. Роспрягайте коні і усе так і ставляйте: тут вам шкоди ніякої не буде. Рудч. Ск. II. 151. Хоче хату собі ставляти. Г. Барв. 252.
Ста́вма, нар. Стоймя. Ставма можна шахву винести. Черк. у.
Ста́вни́й, а́, е́. 1) Статный, стройный. МВ. I. 85. Мій жених був хороший такий, Господи! чорнявий, ставний. МВ. I. 7. 2) Прудовой. Ставна вода.
Ставни́к, ка́, м. 1) Церковный подсвѣчникъ. Молебні день-у-день Спасителеві править, у ставники свічки по десять хунтів ставить. Греб. 384. Тільки в ризах дякон псалтирі читає та висока свічка в ставнику палає. Щог. В. 63. 2) Свѣча для церковнаго подсвѣчника. Воскові ставники. Грин. III. 284. У церкву було накуплять ставників та нишком на Великдень, або на Різдво у цвинтарі й покладуть біля вівтаря. ЗОЮР. II. 285. Три хунти воску на ставник. Котл. Ен. IV. 43. 3) Ставника́ поста́вити. Подбить глазъ, поставить фонарь.
Ставни́ця, ці, ж. = Стайня.
Ставня́, ні́, ж. Колья, которыми обставляютъ въ погребахъ стѣны, чтобы земля не сыпалась. Лебед. у.
Ставови́й, а́, е́. Прудовой. Це ставова риба. Камен. у. Ставова вода. Левиц. I. 539.
Ставо́к, вка́, ставо́чок, чка, м. Ум. отъ став.
Ставча́тий, а, е. Составной. Желех.
Ставщи́на, ни, ж. Арендная плата за ловлю рыбы въ прудѣ.
Стага́нювати, нюю, єш, гл. Снимать висящій надъ огнемъ на треножникѣ котелокъ со сваренной пищей. Уже час стаганювати казанок, а то сало збіжить та й пшоно вже роскипілося. Волч. у. (Лобод.).
Ста́да, ди, ж. = Стадо. Ой в полі, в полі.... вороная стада, між таєю стадой сив конь маленькій. Грин. III. 44.
Стада́рка, ки, ж. = Стадарня. Шух. I. 185.
Стада́рь, ря́, м. Пастухъ лошадей. См. Стадник. Шух. I. 211, 189.
Стада́рня, ні, ж. Конюшня, стойло для лошадей. Зробив був пан огорожу і туди заганяли стада, шо ходили по дубині; звідтоді воно й зветься стадарня, хоч там стадарні нема. Брацл.
Ста́дечко, ка, с. Ум. отъ стадо.
Стадна́рка, ки, ж. = Стадарня. Шух. I. 185.
Ста́дник, ка, м. 1) Пастухъ лошадей. О. 1862. II. 61. У Гребинки повидимому пастухъ рогатаго скота: Вже панський стадник Опанас, покинувши товар, що пас, з кишені витягнув сопілку. Греб. 373. 2) Жеребець при стадѣ кобылъ. 3) Быкъ при стадѣ коровъ.
Стадни́на, ни, ж. Табунъ лошадей всякаго возраста.
Ста́дницький, а, е. Относящій къ пастуху лошадей. Залізний стадницький пірнач і тепер є.... в Чорноморії. О. 1862. II. 61.
Стадни́ця, ці, ж. = Стайня. Веде коня у стадницю. Мет. 74. Ум. Стадни́чка.
Ста́дня, ні, ж. = Стайня.
Ста́до, да, с. Табунъ лошадей. В стаді пасуть кобили і коні. Шух. I. 211. А в полі, полі, да край дороги, ой там ходить вороне стадо; поміж того стада сивий кінь ходить. Нп. Ум. Ста́дечко, ста́дце. Чуб. V. 710. III. 289.
Ста́єнка, ки, Ум. отъ стайня.
Стає́нний, а, е. Конюшенный. Коні стаєнні. О. 1862. V. 107.
Ста́єночка, ста́єнка, ки, ж. Ум. отъ стайня.
Ста́йка, ки, ж. 1) Рядъ копенъ хлѣба.
