Ой у полі жито у стайки ізвито. Нп. Це моя жень, це стайка на моїй постаті. Рк. Левиц. 2) Родъ шалаша у гуцульскаго пастуха въ полони́нах. Шух. I. 188. То-же, что и застайка.
Стайни́ця, ці, ж. = Стайня. АД. І. 45. Веде коня у стайницю, а милого у світлицю. Нп.
Ста́йня, ні, ж. 1) Конюшня. Рудч. Ск. I. 67. Мій тобі коничок стайні не простоїть, моя тобі зброя кілочка не вломить. Чуб. V. 63. 2) Стойло, хлѣвъ. Повна стайня худобиці. Гол. II. 441. Ум. Ста́йничка, ста́єнка, ста́єнька, стає́ночка. Чуб. V. 26.
Стале́вий, а, е. Стальной. К. Бай. 73. Сталеві сорочки. К. ЧР. 38.
Ста́лець, льця, м. Въ мельницѣ: кусокъ стали, въ который упирается нижній конецъ веретена шестерни. Мик. 481.
Стали́ти, лю́, лиш, гл. Наваривать сталью. Не буду сокири сталити. Ном. № 5144.
Стали́тися, лю́ся, лишся, гл. Оскаливаться, переносно: плакать. Оттак жінки що-дня голосять, а роспитай — сама не зна, чого сталиться навісна. Греб. 333.
Ста́лка. См. Сталька.
Ста́лувати, лую, єш, гл. = Знехтувати 1. Сталував одежу. Канев. у.
Сталь, лі, ж. 1) Сталь. Дзеркало ясне з твердої сталі. К. Іов. 83. 2) = Сталька. Волоки в одну сталь з валу. АД. I. 172.
Ста́лька, ста́лка, ки, ж. Рядъ, полоса, прядь, низка. Батіг у чотирі сталки. Мнж. 192. У чотирі сталки (вірьовка). Грин. III. 344. Широколисте латаття вкрило воду листом в три сталки. Левиц. I. 63. Сталка намиста. О. 1862. VIII. 49.
Стальо́вий, а, е = Сталевий. В мене двері тисовії, в мене замки стильовії. Лукаш. 114.
Стальце́, ця́, с. = Сталець. Лебед. у. (Залюб.).
Ста́ля, лі, ж. = Сталька. Верхнеднѣпр. у.
Стан, ну, м. 1) Состояніе, положеніе. Г. Барв. 426. Поява його в такий час і в такому стані несказано здивувала Зосю. Левиц. I. 448. Вона має перейти до стану жіночого. О. 1862. IV. 10. 2) Сословіе, званіе. Левиц. I. 237. Козацького стану люде. 3) Станъ, талія, ростъ. І на личеньку рум'яненька, і на стану гожа. Макс. Білолиця, кароока і станом висока. Шевч. 4) Верхняя часть женской рубахи до пі́дтички, безъ рукавовъ. Ой дам тобі, подруженько, на стан полотенця. Та не стій ти з моїм милим, не ріж мого серця! Ой дам тобі, подруженько, ще й на рукава.... Нп. 5) Сшитая половина пла́хти. Черн. у. 6) Станъ, лагерь. Під городом Корсунем вони (козаки) станом стали. Нп. 7) Помѣщеніе станового. Тоді зараз його зв'язали та об'явили в стан. Рудч. Ск. I. 209. 8) Конюшня. Уже коні на стану гогочуть. Грин. III. 550. 9) — колі́с. 4 колеса, приборъ колесъ для телѣги. Вас. 210. 10) На стану́ ста́ти. а) Достичь совершеннолѣтія. б) Придти въ надлежащее, нормальное положеніе. Чи не стануть на стану граблі, як по держалну вдарю. Лебед. у. Хоч у домовину клади, неначе він год нездужав; а тепер знову на стану став. О. 1862. VI. 62. Ум. Стано́к, стано́чок. Що в станочку за кінь стоїть? Нп. Шиті ж мої рукавчата, і льняний станочок. Мет. 41. Ой росла, росла дівчинонька та на станочку стала. Грин. III. 181.
Ста́ненька, ста́нечка, ки, ж. Ум. отъ станя.
Ста́нва, ви, ж. Большая кадка, бочка. Вх. Зн. 66.
Стани́ця, ці, ж. = Стайниця. Веде коня у станицю. Чуб. V. 42.
Станівки́й, а́, е́. 1) Возмужалый, достигшій совершеннолѣтія. Подол. г. Дівка станівка, пора заміж. НВолын. у. 2) Постоянный, установившійся. Станівка зіма. Черк. у.
Станівни́й, а́, е́ = Станівкий. Камен. у. Віл станівний. Рк. Левиц. Кабан аж у три роки буває станівним. Рк. Левиц.
Ста́нля, лі, ж. = Стайня? Продай сестру Оленочку за коники воронії, за сідла серебнії, за уздила шовковії і за станлі золотії. Гол. I. 40.
Ста́нов, ста́нви, ж. = Станва. Вх. Зн. 66.
Станова́, во́ї, ж. Жена станового пристава. Станова з Окрайця привезе роботу. Мкр. Н. 15.
Станове́ць, вця, м. = Станва. Вх. Зн. 66.
Станови́й, во́го, м. Становой приставъ. Вони були становими в одному стані. Грин. II. 332.
Станови́ти, влю́, виш, гл. 1) Ставить. Сип борщ, станов кашу, — чи поїмо бо ми. Ном. № 14120. Чорт тобі, дівчино, угодить, які тобі закаблуки становить. Чуб. V. 105. 2) Строить. Бодай тії пани жили, що гуральні становили. Ном.
