Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/716

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

КС. 1901. II. 131. Ум. Стели́нка, стели́ночка. Мет. 198.

Стели́ти, лю́, леш, гл. Стлать. Білу постіль стелила, сама ся спати ложила. Чуб. V. 98.

Стели́тися, лю́ся, лешся, гл. Стлаться, разстилаться. Зелененький барвіночку, стелися низенько. Нп.

Стелі́ння, ня, с. 1) Стланіе. 2) Подстилка. Канев. у. (Лобод.). Вх. Лем. 470. 3) соб. Дерево для потолка. Камен. у. (Лобод.).

Стельва́га, ги, ж. = Штельвага.

Сте́льмах, ха, м. 1) Каретникъ, колесникъ, телѣжный мастеръ. Гн. II. 30. 2) Плотникъ. Шух. I. 87.

Стельма́шня, ні, ж. Экипажная, колесная мастерская.

Стелю́га, ги, ж. 1) Станокъ для навода спицъ въ ободъ. Сум. у. 2) мн. Козлы для продольной распилки бревенъ на доски и пластины.

Сте́ля, лі, ж. Потолокъ. Стоїть собі.... плечима стелю підпірає. Шевч.

Стеме́нний, а, е. Совершенно похожій, точь-въ-точь. І очі чогось заплющує, і з місця зривається, — от стеменний кіт. МВ. (О. 1862. III. 39).

Стеменні́сінький, а, е. Тоже, что и стеменний, но въ совершенной степени, точнехонько такой. Стеменнісінький такий, як батько. Черк. у.

Стеменні́сінько, нар. Тоже, что и стеменно, но въ совершенной степени, точнехонько. Стеменнісінько мати. Черк. у.

Стеме́нно, нар. Точь-въ-точь, именно, точно. Борз. у. Левиц. I. 392. Чи так, брате Мамаю? — Стеменно так. К. ЦН. 237. Воно стеменно той коник, що по полю скаче. КС. 1882. X. 32.

Стемні́лий, а, е. Стемнѣвшій.

Стемні́ти, ні́ю, єш, гл. Стемнѣть, потемнѣть. Стемніє світ і загурчить дощ об землю. МВ. (О. 1862. III. 42). Вже на морі чайок двісті, аж море стемніло. Мет. 374.

Стену́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Качнуть. Грин. III. 405. Човна стенув. 2) — плечи́ма. Пожать плечами. Св. Л. 107.

Стена́тися, на́юся, єшся, сов. в. стену́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Встряхиваться, встряхнуться, рвануться. Ото він став навколішки, стенувся, — сириця так і тріснула. ЗОЮР. I. 6. Стенулась од його бігти. МВ. (О. 1862. I. 79). 2) Вздрагивать, вздрогнуть, дрогнуть. Чуб. V. 859. Стенулися кватирочки, як сіли світилочки; не так ще стенуться, як пива нап'ються. МУЕ. III. 124. Молода йде із дружками і не стенеться! Іде, як пава пливе. Г. Барв. 390. Ой лугами йду, — луги розвиваються, берегами йду, — береги стенаються. Нп. О водѣ: стену́тися — всколыхнуться. Іно ввійшов у воду цавком, море стенулося і затопилося всьо. Гн. I. 34.

Степ, пу, м. Степь. Тут тобі, серденько, в степу погибати. Мет. 94. Степ широкий. Мет. 69. Послала мене мати в степ пшениці жати. Мет. 21. Степ і степ, ревуть пороги, і могили-гори. Шевч. Ум. Степо́к, степо́чок.

Степина́, ни́, ж. Степное сѣно. Міусск. окр.

Степі́р, ра́, м. Отростокъ показавшихся изъ земли растеній (лука, хлѣбныхъ злаковъ). НВолын. у.

Сте́пка, ки, ж. Рубленный амбаръ съ печкою, замѣняющій погребъ. Радом. у.

Степлі́ти, лі́ю, єш, гл. Потеплѣть.

Степлі́тися, лі́юся, єшся, гл. Согрѣться (о жидкости).

Сте́пний, а, е. Способный, умѣющій. Моя ще цицьку тіки сце, а їсти не степна. Канев. у.

Степно́, нар. Достаточно степи, много степи. У нас було степно. Херс. г.

Степови́й, а́, е́. Степной. Бодай тая степовая могила запала. Мет. 98. Степове сіно.

Степови́к, ка́, м. Житель степныхъ пространствъ. (О. 1861. I. 264.) Та й сам, бачу, степовик. МВ. (О. 1862. III. 74).

Степовни́чий, чого, м. Надсмотрщикъ надъ степными и полевыми угодьями и работами. Нѣжин. у.

Степо́к, пка́, м. 1) Ум. отъ степ. Сим. 202. 2) Названіе вола дикаго нрава. КС. 1898. VII. 47.

Степу́чий, а, е = Степовий. Уроки-урочища, підіть собі на луга, на ліса дрімучії, на степи степучії. Чуб. I. 133.

Стерве́зний, стерве́нний, сте́рвенський, а, е. Тоже, что и стервин, но въ усиленномъ смыслѣ. Употребляется какъ, ругательство. Стерво стервезне, стервенний хлопець, стервенська дитина. Лохв. у.

Стерви́га, ги, ж. Бранное слово, ув. отъ стерво. Там же й стервига! І не дай Боже! Хорол. у. Слов. Д. Эварн.