Сте́рвин, на, не. Относящійся къ падали. Оце стервиного батька сини. Триз.
Сте́рво, ва, с. Падаль. Лежить собака на стерві; і сама не буде їсти і другому не дасть. Ном. № 4824. 2) Брань. Стерво жінка не злюбила. Чуб. V. 668.
Стерв'я́ка, ки, ж. = Стерво.
Стере́бкатися, каюся, єшся, гл. Вскарабкаться. Насилу стеребкався Харько на віз.
Стерегти́, жу́, же́ш, гл. 1) Стеречь, остерегать. Сижу дома та стережу, то й ціле. ЗОЮР. I. 9. Береженого Бог береже, а козаченька шабля стереже. Нп. 2) Слѣдить за кѣмъ. Ми не знали тоді, хто підпалив, але вже стерегли її — чи не вона те зробила. Новомоск. у.
Стерегти́ся, жу́ся, же́шся, гл. Беречься, остерегаться. Зостаєшся сама в хаті, стережися розмовляти. Мет. 9. Стерігсь, щоб любощів йому черкеска з нами не сунула. Мкр. Г. 19. Стережися, Петре, нарікати на Наталку. Котл. НП. 392.
Стереже́ний, а, е. Осторожный. Стереженого Бог стереже. Ном. № 4296.
Стереже́ння, ня, с. Карауленье. Левч. 56.
Сте́рень, ні, ж. = Стерня. Угор. Кошено.... жачкою, — бачите, як одмітно од того, де косою кошено: тут стерень громаділками повиривано. Полт. г.
Стеречи́, ся = Стерегти, ся.
Стерни́к, ка́, м. 1) Рулевой. 2) Пт. Emberiza, подорожникъ. Вх. Пч. II. 10.
Стерни́на, ни, ж. Нижняя часть стебля, остающаяся на полѣ послѣ снятія хлѣба. Ум. Стерни́нка, стерни́ночка. Перепеличенько, не літай так поночі, бо повиколюєш на стерниночку очі. Мет. 388.
Стерни́ти, ню́, ни́ш, гл. Управлять рулемъ.
Стерни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Управляться рулемъ (о суднѣ). Мнж. 179.
Стерно́, на́, с. Руль. Левиц. Пов. 349. Мнж. 179.
Стернува́ти, ну́ю, єш, гл. ? На тім боці у толоці ніч ночував, вороного кониченька стернував. Чуб. V. 523.
Стерньо́ваний, а, е. ? Стерньований вулик.
Стерня́, ні́, ж. 1) Жнивье. Рудч. Ск. I. 145. Хлі́б на стерні́. Хлѣбъ на корню. 2) Волоса на давно небритой бородѣ, короткіе и жесткіе волоса. Св. Л. 303. Ти хоч би стерню з бороди зняв. Харьк. г. Ум. Стерне́нька.
Стернявки́, во́к, ж. мн. Грибы, растущіе послѣ уборки хлѣба на жнивьѣ.
Стернянки́, но́к, ж. мн. Занозы и ранки на ногахъ, происходящія отъ хожденія по жнивью.
Стерня́стий, а, е. Покрытый жнивьемъ. Стерняста нива. Мир. ХРВ.
Сте́рпіти, плю, пиш, гл. 1) Утерпѣть, вытерпѣть. Донька не стерпіла, борзо прилетіла. Гол. I. 195. 2) Вынести, перенести. Хто в біді біду стерпить, а хто в гаразді, — щоб ніколи біди не знав. Ном. № 2153. Кривоніс не стерпів такої одповіді. Стор. М. Пр. 137.
Сте́рти, ся. См. Стирати, ся.
Стерча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Стирчати. Кв. I. 246.
Стеря́ти, ря́ю, єш, гл. 1) Издержать, утратить. Багато я стеряла на базарі, — накупила всячини. Новомоск. у. Коли вмірати, то вмірати, то все треба день стеряти. Ном. № 4269. 2) — дити́ну. Имѣть выкидышъ. Відколи я стеряла дитину, мені все гірше та гірше.
Стеря́тися, ря́юся, єшся, гл. Сойти съ ума, помѣшаться. Хай воно́ стеря́ється! Прахъ его возьми! Борз. у.
Сти́глий, а, е. Зрѣлый, спѣлый. Чи є, діду, стиглі кавуни? Левиц. Пов. 228. Ум. Стигле́нький. Це вже стигленькі ягоди. Харьк. у.
Сти́гнути, гну, неш, гл. 1) Простывать, остывать. Чому ти борщу не їси? — Гарячий дуже, нехай стигне. 2) Застывать, застыть. Кров ллється, аж по землі стигне. Св. Л. 285. 3) Созрѣвать. Не чіпай же яблук, нехай собі стигнуть, то кращі будуть.
Стид, да́ и ду, м. 1) Стыдъ. Поганому виду нема стиду. Посл. Стида́ завдава́ти. Срамить, стыдить. Дівчино моя, чи ж ти там бувала, що ти мені молодому стида завдавала? Чуб. V. 115. 2) Постыдный, заставляющій себя стыдиться человѣкъ. Сама стида полюбила. Мет. 259. Ти не давай стиду-бриду цілувати свого виду. Чуб. V. 540.
Стида́ти, да́ю, єш, гл. Стыдить. Баба стидає дитину. Рк. Левиц.
Стида́тися, да́юся, єшся, гл. Стыдиться. Коли стидаєшся, то крий решетом голову. Ном. № 3200. Сього вам стидатись нічого. Котл. МЧ. 430.
Стиди́ти, джу́, ди́ш, гл. Стыдить.
Стиди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. = Стидатися. Хлопець після сього годі да й
