Ти́бель, бля, м. Деревянный гвоздь. Вас. 149. Шух. I. 88. Рудч. Чп. 249. Дома є вербовий тибель, той, що пластини збивають. Грин. I. 220.
Тиги́тка, ки, ж. Птица Vanellus cristatus. Вх. Пч. II. 15.
Ти́год, да, м. = Тигитка. Вх. Пч. II. 15.
Тигр, ра, м. Тигръ, Felis tigris. О. 1861. IX. 191.
Ти́грів, рова, веПринадлежащій, относящійся къ тигру.
Тигри́ця, ці, ж. Тигрица. Поранена тигриця. Левиц. I. 259.
Тиди-де́нця, меж., выражающее стучаніе зубовъ отъ холода. Тиди-денця! дайте веретенця! Шейк.
Ти-ди-ди, меж. Припѣвъ въ пѣснѣ. Ти-ди-ди, ти-ди-ди до дівчини. Шейк.
Тидиди́кати, каю, єш, гл. Пѣть ти-ди-ди. Шейк.
Тидри́-тана, меж. Припѣвъ въ пѣснѣ. Тидри, тидри, тидри-тана! Чого ходиш, задріпана? Гол. IV. 481.
Ти́жбір, бора, м. Пестъ къ ступкѣ. Фр. Пр. 15. Носиться, як баба з тижборьом. Фр. Пр. 14.
Ти́ждень, жня, м. Недѣля, седмица. Верба б'є, не я б'ю, за тиждень великдень. Ном. Ве́рбний ти́ждень. Вербная недѣля. Бі́лий — Страстная недѣля. Сим. 205. Ум. Ти́жник.
Ти́жик, ка, м. Пт. = Чайка. Вх. Пч. II. 15.
Ти́жник, ка, м. Ум. отъ тиждень.
Тижні́вка, ки, ж. Поминовеніе умершаго на седьмой день послѣ смерти. Вх. Лем. 473.
Тижньо́вий, а, е. 1) Недѣльный. 2) Еженедѣльный. Де вже скучати, коли в нас були тижньові бали або вечорі. Левиц. I. 431. 3) Десятскій или разсыльный, отбывающій свою очередную недѣлю службы. Я тижньовий, їду з листами із суду в округ Будяковий од ісправника Опари. Мкр. Н. 11.
Тижньо́во, нар. Недѣльно.
Тижнюва́ти, ню́ю, єш, гл. Проводить недѣлю, быть гдѣ либо всю недѣлю. Перевій жито сьогодня, а то тижнюватиме на току. Волч. у.
Тий, мѣст. = Той.
Тик! меж. для выраженія одного тычка или момента тыканія. Тик-мик, — не знає де ді́тись. И туда, и сюда бросится, — не знаетъ, куда дѣться.
Ти́ка, ки, ж. Тычина, вѣха. Чи не той то хміль хмелевий, що по тиках в'ється. Гол. III. 5. Високий, як тика. Фр. Пр. 189. Въ загадкѣ: нога. Штири тики, два патики, сьоме замахайло. Ном. стр. 293, № 108. Ум. Ти́чка.
Ти́кало, ла, м. 1) Говорящій на „ты“. Шейк. 2) с. Родъ игры и палочка, употребляющаяся въ этой игрѣ. КС. 1887. V. 479. Чуб. III. 88.
Ти́кання, ня, с. 1) Втыканіе, тыканіе. 2) Разговоръ на „ты“.
Ти́кати, каю (чу), єш (чеш), гл. 1) Тыкать, втыкать. 2) Давать, показывать (кукишъ). Вона йому дулі тиче. Шевч. 3) Говорить „ты“. Не тикай, бо мене царь ґудзиками обтикав. Ном. То це він на батька тикав? Левиц. Пов. 184.
Ти́ква, ви, ж. 1) Раст. а) Cucurbita Lagenaria L. б) Cucurbita maxima Duch (плодъ). Анн. 116. в) Cucurhita Melopepo. ЗЮЗО. I. 120. 2) Кувшинъ, сдѣланный изъ тыквы, а также и родъ глинянаго кувшина или кубышки для воды. Вас. 182. Дибає старечою ступою попід гаєм з тиквою по воду до копанки. Левиц. I. 204. Узяти собі.... хліба шматок та тикву води. Грин. II. 153. Ум. Ти́квонька, ти́квочка, ти́ковка. Мнж. 2. В його така маненька тиковка і води вже трошки. Драг. 115.
Ти́кнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ тикати.
Тил, лу, м. 1) Задняя часть, сторона чего нибудь. Шейк. 2) Прикладъ? Бачиш рушницю? Так тобі тилом і дам. НВолын. у. Ум. Тило́к, тило́чок.
Тила́тий, а, е. Толстозадый. Не дай, Боже, який цей пан тилатий. Гайсин. у.
Ти́лє, ля, с. Тупое ребро ножа, ножницъ и пр., противоположное лезвію. Шух. I. 291, 153, 253.
Тилили́чки, меж. для выраженія игры на скрипкѣ. Рудч. Ск. I. 28.
Тили́нка, ки, ж. Родъ открытой свирѣли изъ бузины или вербы, безъ боковыхъ отверстій. Вх. Зн. 69.
Тилі́й, лія́, м. = Тилє. Не ріж гострієм, а тилієм бий.
Тило́, ла́, с. Задняя часть чего, тылъ; хребетъ, спина. Вх. Зн. 69.
Тило́к, лка́, тило́чок, чка, м. 1) Ум. отъ тил. 2) Задняя часть обуви, задникъ. Шейк.
Тиль-тиль, нар. Чуть-чуть.
