Тиляги́, гі́в, м. Куяки, латы изъ желѣзныхъ или серебряныхъ дощечекъ, нашитыхъ на бархатѣ, сукнѣ или кожѣ. К. ЧР. 427. Червониї тиляги під сребром, під златом на себе надіває. Лукаш. 42. Тиляги під золотом та під сріблом понадівали. К. ЧР. 332.
Тим, мѣст. 1) Твор. пад. отъ той и те. Тим ча́сом. Между тѣмъ, тѣмъ временемъ. 2) Сз. Потому, оттого. То тим вони спочивали, що на рани постреляні да порубані дуже знемогали. Макс. (1849). 17.
Тимпа́нник, ка, м. Родъ барабанщика. Два тимпанники стали перед його (гетьмана) з срібними бубнами.... Сомко звелів ударить своїм тимпанникам у срібні бубни. Ущух трохи галас (у раді). К. ЧР. 335.
Тиму́ль, меж., выражающее веденіе скотины. Да прийду ж я, гою, на твою обору, ой займу ж я бочулочку до свойого дому. Ох я з корчми дибуль, дибуль, бочулочку тимуль, тимуль. Чуб. V. 1089.
Ти́мфа, фи, ж. = Пинхва. Од диму сонце закоптилось, курище к небу донеслось. Боги в Олимпі стали чхати: Турн їм ізволив тимфи дати. Котл. Ен. V. 34.
Тимчасо́вий, а, е. Временный. Шейк.
Тимчасо́вний, а, е = Тимчасовий. З голузя оплести тимчасовне помешканя. Гн. I. 181.
Тин, ну, м. Плетень, тынъ. Чуб. VII. 392. Живе, як сорока на тину. Посл. Ні в тин, ні в ворота. Посл. Ум. Тино́к, тино́чок.
Ти́нди-ри́нди, меж. для выраженія пустой болтовни. Тинди-ринди за три гроші. Ном. № 6442.
Тини́на, ни, ж. Колъ изъ плетня.
Тинини́, меж. Плясовой припѣвъ. І по хаті тинини, і по сінях тинини, — вари, жінко, лини. Нп.
Тини́ти, ню́, ни́ш, гл. Огораживать тыномъ. Вх. Зн. 20.
Ти́ння, ня, с. Соб. отъ тин. Сидять по-за стіллю, як жаби по-за тинню. КС. 1883. II. 391. Вишня у тинню росте. Борз. у. Ідіть, діти.... по під тинню сиротами. Шевч.
Тино́к, нка́, тино́чок, чка, м. Ум. отъ тин.
Тину́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Удариться. Дивись на дитину, а то як тинеться, то ще лоба розіб'є. Черк. у. 2) преимущ. безл. Случиться. Левч. 149, 114. Все оттак заведуться ласкавими словами одно 'дного шпигати. Тинеться инша шпилька і така, що Пилипиха не стерпить. МВ. II. 82.
Ти́нфа, фи, ж. = Тимфа = Пинхва. Тинфу дали оттаку! Чуб. I. 274.
Тиня́нка, ки, ж. Доска въ заборѣ. Вх. Зн. 69.
Тиня́тися, ня́юся, єшся, гл. Слоняться, шататься. Пішла мати тиняючись, по під тинню валяючись. Грин. III. 381. Тиняється, як кобиляча душа. Полт. Мені шаноба скрізь була, бо я без діла не тиняюсь. Гліб. Тиняюся од села до села, а тепер іду в Полтаву. Котл. НП. 383.
Тип, пу, м. 1) Типъ. Виковувався з українки самостійний історичний тип. Морд. Пл. 93. 2) Печатаніе, изданіе. Заздалегідне словце до другого типу „(Досвіток“ Куліша, 1876).
Ти́пець, пцю, м. 1) Вхопи́ти ти́пцю. Попасть на слѣдъ, на искомую дорогу. Як погнався за їм (злодієм), то зразу попав на слід і гнався до переправи, а далі не вхопив типцю та й через те не догнав. Новомоск. у. (Залюб.). 2) Да́ти ти́пцю кому́. Задать перцу, высѣчь.
Типи́к, ка, м. Типиконъ (церк. книга). Що піп, то й типик. Посл.
Типи́чний, а, е. Типическій. Обличчє.... типичне українське. О. 1862. I. 49.
Ти́птися, пчуся, чешся, гл. Трястись на телѣгѣ. Доведеться типтися до Володарки або й далі. Рк. Левиц.
Тир, ру, м. Насѣк. Eruca euphorbiae. Вх. Пч. II. 26.
Ти́ра, ри, ж. То-же, что и котець 1, но большихъ размѣровъ. Браун. 16.
Тира́н, на, м. Тиранъ. Шевч. 600. Гол. III. 129. Повсюдно жертва стогне від тирана. К. ПС. 132.
Тира́нити, ню, ниш, гл. Тиранить. К. Кр. 13.
Тира́нство, ва, с. Тираннія, тиранство. Їх за сліпе тиранство повчив ножем крівавим гайдабура. К. ЦН. 178.
Тира́нський, а, е. Тиранскій. К. ПС. 135. К. Іов. 47.
Ти́рва, ви, ж. Токованіе. Шух. I. 238.
Тирва́к, ка́, м. Камень, находимый на тирлі 4, — онъ имѣетъ крапинки желтыя, красныя и бѣлыя. Шух. I. 225.
Ти́рво, ва, с. = Тирло 3. Шух. I. 23.
Тирвовий, а, е. Относящійся къ тирву. Шух. I. 225.
