Тири́кання, ня, с. 1) Плохая игра на скрипкѣ. Шейк. 2) Игра на валькѣ. Шейк.
Тири́кати, каю, єш, гл. 1) Плохо играть на скрипкѣ. Шейк. 2) Играть кача́лкою на маґільни́ці. Шейк.
Тири́ри, меж. для выраженія разговора, бесѣды. Кума з кумою тирири, — свині морков порили. Ном. № 12950.
Тирири́кання, ня, с. = Тирикання. Шейк.
Тирири́кати, каю, єш, гл. = Тирикати. Шейк.
Тирири́ри, меж. для выраженія игры на скрипкѣ. На скрипочки тиририри, на цимбали бам-бам. Гол. IV. 448.
Ти́рити, рю, риш, гл. 1) Совать, всучить. В'ється коло моїх дітей, тирить їм у руки польські книжки. Левиц. I. 147. 2) Волочить, тащить. Вовк овечку тирить.
Ти́рка, ки, ж. Птица съ обтрепанными перьями. Летить усяка птиця.... Чи не знаєте.... де шлях?… Ні, кажуть, не знаємо, хиба може тирка зна. А то.... була та така вже тиркава та задріпана якась птиця, шо з одним тілько крилом. Мнж. 19.
Ти́ркавий, а, е. 1) О птицѣ: съ обтрепанными перьями. Така вже тиркава та задріпана якась птиця, шо з одним тілко крилом. Мнж. 19. Качка, та така тиркава та голодна. Мнж. 16. 2) О деревѣ, лозѣ напр.: съ торчащими во всѣ стороны вѣтвями. Вас. 147.
Ти́ркання, ня, с. 1) Произнесеніе звуковъ: трр.... Трррр!.... роздалося голосне й високе тиркання вподовш улиці.... Чимала валка парубків показалася. Мир. Пов. I. 148. 2) Названіе дѣйствія отъ тиркати 2.
Ти́ркати, каю, єш, гл. 1) Издавать звуки: трр. 2) О птицѣ: тереться крыломъ о землю. Півень тирка по землі коло курки крилом. Мнж. 172.
Тирка́тий, а, е = Тиркавий. Як удруге попадешся, — пропаде чуприна, — зроблю з тебе тиркатого півня. О. 1861. XI. Кух. 16
Тиркота́йло, ла, с. Трещотка, стукалка. Вх. Уг. 271.
Тиркота́ти, кочу́, ти́ш, гл. = Теркотати. Желех.
Тирку́та, ти, тирку́шка, ки, ж. Пт. Glareola melanobera. Драг. 6. Шейк.
Тирли́ґач, ча, м. Плохой музыкантъ, преимущественно скрипачъ. О. 1861. X. Св. 60.
Тирли́ч, чу́, м. = Терлич. Коли б не тирлич, був би я твій панич. Ном.
Ти́рло, ла, с. 1) Мѣсто отдохновенія скота у водопоя въ обѣденное время. Кобел. у., Радом. у. Чуб. VII. 577. О. 1862. V. Кух. 39. Сонечко геть підніметься, і отара сама стане рушать з тирла. О. 1862. V. Кух. 32. 2) Логовище, притонъ звѣря. Оттут саме вовче тирло. Уман. у. 3) Также ти́рво. Мѣсто, гдѣ птица токуетъ, токъ. Шух. I. 23. Вообще мѣсто, гдѣ птицы собираются для отдыха, на ночь. Сим. 20. Журавлі десь курлюкають на тирлах. Сим. 204. 4) = Терло 1. Шух. I. 225.
Тирлува́ти, лу́ю, єш, гл. Останавливать и сбивать въ кучу стадо. Сим. 20.
Тирлува́тися, лу́юся, єшся, гл. Останавливаться со стадомъ для отдыха. Сим. 20.
Ти́рса, си, ж. 1) Древесные опилки. Вас. 211. 2) Раст. Ковыль, Stipa capillata L. Анн. 344. Жита похилились, де паслися ваші коні, де тирса шуміла. Шевч.
Тирта́к, ка, м. = Тартак.
Тиртиця, ці, ж. = Тертиця.
Ти́рхати, хаю, єш, гл. Приводить въ безпорядокъ, разбрасывать. Вх. Зн. 69. Шейк.
Тирха́тий, а, е. 1) О деревѣ: раскидистый. Шейк. 2) Растормошенный, небрежный, неряшливый. Шейк.
Тирч, ча, м. Пт. Turdus viscivorus, желтоносый дроздъ. Вх. Лем. 473.
Тирча́к, ка́, м. 1) Торчащій стебель сорной травы зимой. Невеличкі гіллячки височезних верб, мов тирчаки бур'яну визирають з-під снігу. Мир. Пов. I. 112. 2) = Тирч. Вх. Лем. 473. 3) Пт. Crex Pratensis, дергачъ. Вх. Уг. 271.
Тирча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) = Стирчати. Ус в пів локоть би тирчав. Котл. Ен. 2) Трещать, скрипѣть. Вх. Лем. 473. 3) Кричать (о дроздѣ), трещать (о сверчкѣ). Вх. Лем. 473. Вх. Уг. 271.
Ти́рша, ші, ж. = З'їди. Тиршу (з сіна), те, що не їсть маржина, загрібають стелять під ківні корови, а звідси скидають у гній. Шух. I. 172.
Тис, су, м. Раст. Taxus baccata L, тиссъ. ЗЮЗО. I. 138.
Тиси́на, ни, ж. 1) Тисовое дерево. Гол. II. 60. 2) Раст. Lycopodium complanatum L. Вх. Пч. II. 33.
