Тихі́сінький, а, е. Очень тихій. Тихісінький.... вітерець. Левиц. Пов. 188.
Тихі́сінько, нар. Очень тихо.
Тихі́січкий, а, е = Тихісінький. Вх. Лем. 473.
Тихі́січко, нар. = Тихісінько. Шейк.
Ти́хі́сть, хости, ж. 1) Тишина, свойство тихаго. Шейк. Провадили ми наше діло в благодатній тихості. К. ХП. 10. 2) Кротость. Згадай, о Господи, раба твого Давида і тихість праведну його благого серця. К. Псал. 299.
Тихі́ський, а, е = Тихісінький. Вх. Лем. 473.
Тихі́сько, нар. = Тихісінько. Шейк.
Тихі́шати, шаю, єш, гл. = Тихшати. Радюків голос все тихішав. Левиц. Пов. 274.
Ти́хнути, ну, неш, гл. Утихать. І тихнуть Божії слова. Шевч.
Ти́хо, нар. 1) Тихо, негромко. 2) Тихо, медленно. Місяць тихо плавле. К. Псал. 163. 3) Тихо, спокойно. І світ ясний невечірній тихо просіяє. Шевч. А ні хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. Шевч. Ум. Тихе́нько, тихе́сенько. Прокинеться, — тихесенько в осоки питає. Шевч.
Тихові́д, во́ду, м. Мѣсто на рѣкѣ съ тихимъ теченіемъ. Александров. у. Вас. 206.
Тихові́ддя, дя, с. = Тиховід. Міус. окр.
Тихоми́рити, рю, риш, гл. Успокаивать, усмирять. Вх. Зн. 70.
Тихоми́ритися, рюся, ришся, гл. Успокаиваться. Шейк.
Тихоми́рний, а, е. Спокойный, тихій. Серце кволе, тихомирне. К. Дз. 236. Нас тройко тихомирних у хаті. Г. Барв. 372.
Тихоми́рно, нар. Спокойно, тихо. Нас послано траґедію козацьку і папську тихомирно назирати. К. ЦН. 287.
Тихоми́рство, ва, с. Миръ, тишина, спокойствіе. Борз. у.
Ти́хоно. Употр. въ загадкѣ для обозначенія сковороды. Тихоне-яхоно! полізьмо в піч похапаймось, у кого краще — поміняймось (сковорода і чаплія). Ном. стр. 301, № 390.
Тихопла́в, ва, м. Медленно плавающій, ходящій, двигающійся, неторопливый. Кінь у мене тихоплав — скоро не побіжить, хоч як його жени. Харьк. у. А ну ти, тихоплав, швидче біжи. Харьк. у.
Тихосві́тний, а, е. Свѣтящій спокойнымъ тихимъ свѣтомъ. О, тихосвітна зоре! К. Дз. 186.
Тихостру́нний, а, е. Съ тихо звучащими струнами. Кобза тихострунна. К. Дз. 191. Мовчала мовчки тихострунна ліра. К. Дз. 65.
Тихце́м, нар. Потихоньку. Ми з чоловіком радимось тихцем. Г. Барв. 442.
Ти́хшати, шаю, єш, гл. Дѣлаться тише, утихать. Якось тихшала все, ніби сумирялась. МВ. II. 51.
Ти́хше, нар. Сравн. ст. отъ тихо.
Ти́хший, а, е. Сравн. ст. отъ тихий.
Тиць, меж. 1) Для выраженія неожиданнаго появленія, встрѣчи. Тиць, аж і Гриць. Шейк. ХС. I. 47. Я — тиць на поріг, а очі зараз і зустріли, чого бажали. Г. Барв. 67. А він мені тиць на зустріч. Шейк. 2) Отъ глагола ткнути. Вона йому тиць бублик у руки. Шейк. Хома зараз тут свою кирпу тиць. Г. Барв. 191. 3) Тиць-миць = Тик-мик. Багатирі глянули один на одного: тиць-миць, а того багатиря.... і нема. Грин. I. 194.
Ти́чба, би, ж. Толпа. Цілі тичби людей збігалися на його дивитися. МВ. III. 29.
Тичи́на, ни, ж. = Тичка. Чи не той то хміль, що коло тичини в'ється. АД. II. 18. На городі коло тину сохне на тичині хміль зелений. Шевч. 484. Ум. Тичи́нка, тичи́нонька, тичи́ночка.
Тичи́ти, чу́, чи́ш, гл. Втыкать тычины, ставить вѣхи. Угор.
Ти́чка, ки, ж. 1) Хворостинка, палка для вьющихся растеній, для развѣшиванія сѣтей и пр. На городі тичка. Ном. № 194, стр. 296. 2) Вѣха. Держи лівіш, а то звалиш тичку. Павлогр. у. Шинк з тичкою на самому гребіні. Левиц. Пов. 178. 3) Длинная жердь, которой рыболовы протягиваютъ неводъ подо льдомъ. О. 1861. XI. 116. 4) Родъ игры. Ив. 29.
Тичкови́й, а́, е́. Вьющійся по тычинѣ. Тичкова квасоля. НВолын. у.
Ти́чний, а, е = Тичковий. Угор.
Тичо́к, чка́, м. Толчекъ подъ бокъ. Шейк.
Ти́ччя, чя, с. соб. отъ тичка. Вх. Зн. 69.
Тиш, а тиш!, меж. Крикъ, которымъ гонятъ овець. Вх. Зн. 250.
