Ти́ша, ші, Тишь, тишина, спокойствіе. Рідко тиша, більш вітри. Ой дай нам мир в сионських мурах і любу тишу у чертогах. К. Псал. 291.
Тишко́, ка́, м. Тихоня. Шейк.
Ти́шком, нар. Втихомолку, тайкомъ. Часом і по щоці дасть нишком та тишком. Левиц. I. 32.
Тишкува́тися, ку́юся, єшся, гл. Шептаться? Дівчата тишкувались. Мкр. Н. 30.
Тівко, нар. = Тілько. Ківко звіздоньків, тівко копоньків. Гол. II. 35.
Тігі́тка, ки, ж. Птица Vanellus cristatus. Вх. Пч. II. 15.
Ті́зю! меж. Призывъ для теленка. Вх. Лем. 473.
I. Тік, то́ку, м. Токъ, расчищенное мѣсто для молотьбы. У нас кругом токи, скирти, засіки повні. К. Псал. 320. Добулась, мов сова на току. Ном. № 4008.
II. Тік, то́ку, м. Растопленный жиръ. Пироги в тоці. Шейк.
Тіка́ння, ня, с. Бѣгство, убѣганіе.
Тіка́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Бѣжать, убѣгать. Тікають не від калача, а від бича. Шейк. 2) Тікай! Уходи, прочь! А тікай, бо мені сюди треба. Полт. у. Геть, тікай собі! Полт. г. Тікай з моїх очей! Стор. М. Пр. 35.
Ті́кати, каю, єш, гл. Бѣгать ті́чкою. Вовки од Ганни Зачаття аж до Водохрища тікають, а на Водохрещі розскакуються. Васильк. у.
Т́ікатися, каюся, єшся, гл. = Ті́кати. Шейк.
Тіка́ч, ча́, м. = Втікач. Шейк.
Ті́ки, ті́ко, нар. = Тілько. Тіки вирву з рожі квітку. Грин. III. 403. Обіцяв Бог дати, тіко казав заждати. Ном. № 157.
Ті́ленький, а, е. Вотъ такой маленькій. Шейк.
Тіле́сний, а, е. Тѣлесный.
Ті́лечкий, а, е = Тіленький.
I. Тілечко, нар. Ум. отъ тілько.
II. Тілечко, ка, с. Ум. отъ тіло.
Тіли́стий, а, е. Плотный, полный. Тілиста рука товстопузого Потаповича. Мир. ХРВ. 118. Тілистий віл. Волч. у.
Тілі́-тілі́, меж. для выраженія игры на скрипкѣ. Тілі-тілі скрипочка, впала баба з припічка. Шейк.
Тілі́кання, ня, с. Пиликанье, плохая игра на скрипкѣ. Шейк.
Тілі́кати, каю, єш, гл. Тиликать, плохо играть на скрипкѣ. Шейк.
Тілі́п, тіліпа́ння, тіліпа́тися и пр. См. Теліп, теліпання и пр.
Ті́лки, ті́лко = Тілько. Сорок бочок наготовили, а тілко у одну насипали оливи. Рудч. Ск. II. 150.
Ті́ло, ла, с. 1) Тѣло. У поганому тілі погана душа. Ном. № 8569. Узя́ти ті́ло. Пополнѣть. Отяглись (худі коні), узяли тіло, стали коні хоч куди. Мнж. 22. Спа́сти з ті́ла. Похудѣть. 2) Трупъ. Коби тіло з хати взяли, я би оженився. Гол. II. 469. 3) Бо́же ті́ло. Раст. а) Eriophorum latifolium L. Вх. Пч. I. 10. б) Stipa pennata. Лв. 102. 4) Во́вче ті́ло. Раст. Comarum palustre L. Ум. Ті́лко, ті́льце, ті́лечко.
Тіль-тіль, нар. Чуть-чуть, едва. Бігла собака за зайцем так близько — тіль-тіль не вхопить. Новомоск. у. Тіль-тіль що пам'ятаю се. Грин. II. 178.
Ті́льки, нар. = Тілько.
Ті́лький, а, е. Такой числомъ, счетомъ, столькій. А то вже тілький час! тілько літ! Гн. II. 30.
Ті́лько, нар. 1) Только. Що хочеш мені роби, тілько не перекидай через тин. Шейк. 2) Столько. Кілько світа, тілько й дива. Ном. Ум. Ті́ленько, ті́лечко.
Ті́льна, ної, прил. О коровѣ: тельная.
Ті́льце, ця, с. Ум. отъ тіло.
Тіма́ха, хи, об. 1) Смыслящій, понимающій, мастеръ, мастерица въ какомъ-либо дѣлѣ. Розумна й по хазяйству до всього тімаха. Мкр. Н. 30. 2) Удалецъ.
Тіма́шний, а, е. — до. Способный къ чему. Борз. у.
Ті́мениця, ці, ж. Грязный слой, образовавшійся отъ нечистоты на темени у младенцевъ. У Г. Барв. и вообще на кожѣ человѣка, то-же что и леп. Котл. Ен. IV. 43. КС. 1893. VII. 80. Тімениці повно на шиї й на руках. Г. Барв. 241. Ум. Ті́меничка.
Тіме́нний, а, е = Тямущий = Тімашний. Він до пісень тіменний. Сквир. у. Ой ти тіменний. Ном. № 6320.
