Ой зглянься на мою турботу, молю тебе, благаю. К. Псал. 61.
Турбува́ння, ня, с. Безпокойство, причиненіе безпокойства.
Турбува́ти, бу́ю, єш, гл. 1) Безпокоить, утруждать. Не турбуй бо мене своїм проханням. 2) Безпокоиться, утруждаться. Нехай батько не турбує, мені вінця не купує. Нп. 3) Волновать, возмущать. Бога прохали, щоб він моря не турбував.
Турбува́тися, буюся, єшся, гл. Безпокоиться, тревожиться, волноваться. Купуй сукню шиту і хату криту, та й не турбуйся. Ном. № 8114. Не турбуйся, моя дівчино, о своїй пригоді. Чуб. V. 1201. Не турбуйся ж ти, наша матінко, нами, як підростуть крильця, то розлетимося й сами. Мет. 358.
Турбу́к, ка́, м. = Тербук. Браун. 14.
Турготі́ти, чу́, ти́ш, гл. Гремѣть, стучать.
Тургу́н, на́, м. Раст. эстрагонъ, Artemisia dracunculus L. Анн. 48.
Туре́нка, ки, ж. Ум. отъ турня.
Туре́цький, а, е. 1) Турецкій. Турецька каторга. Макс. 2) Туре́цьке про́со. Amaranthus caudatus L. 3) Туре́цький сльоз. Malva selvestris L.
Туре́ччина, Туре́щина, ни, ж. Турція. Пішов москаль в Туреччину. Шевч.
Ту́рити, рю, риш, гл. Гнать. Чуб. II. 286. Ігнатко безп'ятко з гори свині турить. Ном. № 224, стр. 297.
Ту́ритися, рюся, ришся, гл. Гнаться. Бігла лисичка по лісу, турилась за куріпками. Грин. II. 238.
Тури́ця, ці, ж. 1) Самка тура. Шейк. Вх. Пч. II. 5. Мил. 162. 2) Грязь, въѣвшаяся въ тѣло, слой грязи на тѣлѣ. Могил. у. Колись і я був біленький як панич, а тепер туриця чорноморська покрила вид. Черном. 3) Вотря, мелкія частицы дерева, выпадающія при сверленіи. Волч. у. (Лобод.). 4) Раст. а) Echinospermum lupulla. Мнж. 193. б) Xanthium strumarium. Лв. 102.
Тури́ще, ща, с. Ув. отъ тур. Дикий турище трохи не підняв на свої криві роги. Морд. Пл. 97.
Ту́рів, рова, ве. Принадлежащій, относящійся къ туру. Турів ріг. К. Псал. 52.
Ту́ркавка, ки, ж. Птица Columba Turtur L, горленка. Шейк. Вх. Пч. II. 19. Ум. Ту́ркавонька, ту́ркавочка.
Ту́ркавчин, на, не.Свойственный, принадлежащій горленкѣ. Туркавчине гніздо. Шейк.
Ту́ркало, ла, с. 1) = Туркавка. 2) Твердящій постоянно объ одномъ и томъ же. Шейк.
Ту́ркання, ня, с. 1) Воркованіе горлицы, ту́ркавки. Шейк. 2) Толкованіе одного и того-же. Набридли і синові жінчини туркання. Чуб. II. 434.
Ту́ркати, каю, єш, гл. 1) О горленкѣ: ворковать. Шейк. 2) Твердить не переставая, говорить не переставая все о томъ же. О. 1862. VI, 61. Туркав йому, туркав, поки він таки послухав мене.
Турка́тий, а, е. — віл. = Турко. Мнж. 193.
Турке́ненька, ки, ж. Ум. отъ туркеня.
Турке́нин, на, не. Принадлежащій турчанкѣ, свойственный ей. Шейк.
Турке́ниця, ці, ж. = Туркеня. Загадала їй туркениця три діла. АД. I. 287.
Турке́нька, ки, ж. Ум. отъ туркеня.
Турке́ня, турки́ня, ні, ж. 1) Турчанка. У туркені на тім боці хата на помості. Шейк. 2) Родъ крупныхъ сливъ. Шейк. Ум. Турке́нька, турке́ненька, турки́нонька. АД. I. 291.
Ту́рків, кова, ве. Принадлежащій турку. Желех.
Ту́ркіт, коту, м. Стукъ, шумъ. Желех.
Турко, ка, м. Названіе вола съ рогами, расходящимися съ основанія, а со средины загнутыми внутрь такъ, что концы ихъ почти сходятся. КС. 1898. VII. 45.
Ту́ркот, ту́ркут, та, м. 1) Порода голубя, турманъ. Ходить туркот волохатий. Попотурчи, туркоте. Ном. № 2732. Позирав, ходив як туркут, голуб волохатий. Мкр. Н. 30. 2) Ворчунъ, сварливый человѣкъ. Шейк.
Туркота́ння, ня, с. 1) Воркованіе. 2) Ворчаніе. 3) Толкованіе одного и того же. 4) Стукъ.
Туркота́ти, чу́, чеш, гл. 1) Ворковать. В лузі туркотала горлиця. Левиц. I. 113. 2) Ворчать. 3) Твердить одно и то же. 4) Стучать; барабанить. Щось гуркотит і туркотит. Гол. III. 464. Барабан туркоче. Мир. ХРВ. 145.
Туркоті́ння, ня, с. = Туркотання.
Ту́ркотів, това, ве. Принадлежащій: а) турману; б) ворчуну. Шейк.
Туркоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Туркотати. Голубка сивая да все туркотіла. Грин. III. 617. Послухавсь син, — мабуть густо
