та часто туркотіла жінка. Чуб. II. 434.
Ту́ркут. См. Туркот.
Турли́ти, лю́, ли́ш, гл. = Турити.
Турлу́к, ка́, м. Земляной кирпичъ. Шейк.
Турлу́чний, а, е, турлу́чній, я, є. О зданіи: изъ плетня, обмазаннаго глиной. Поп. 52. Турлучня хата. Черном.
Турля́ти, ля́ю, єш, гл. Толкать; гонять. См. Туряти. Баба її турляє: хоч би ти причепурилась. Рудч. Ск. II. 48. Турляв один одного, аж сторч летіли. Сама ганяє, жениха турляє, — купує, крає. МВ. (О. 1862. III. 50).
Ту́рма, ми, ж. соб. Стадо овецъ. Фр. Пр. 9. Турма вже йде з поля. Каменец. у. Що то в полі за димове?… чи вівчарі турми гонять? Гол. I. 38. Ум. Ту́рмонька, ту́рмочка. Овець турмонька. Гол. II. 60.
Турма́, ми́, ж. Тюрьма. Драг. 202. Турма велика і кріпко збудована, та чорт їй рад. Ном. № 967, стр. 283. Обід поставив.... турмам і старцям. Мкр. Г. 69.
Турма́к, ка́, м. Узникъ, сидящій въ тюрьмѣ. НВолын. у.
Ту́рмонька, ту́рмочка, ки, ж. Ум. отъ ту́рма.
Турна́ш, ша, м. Большая льдина. Вх. Зн. 72.
Турну́ти, ну́, не́ш, гл. Толкнуть; послать, погнать. Щоб тебе лють турнула. Ном. № 3738. Турнув Харько хлопця на хутір.
Турня, ні, ж. Башня, колокольня. На білецкій церкви мурована турня. Гол. II. 444. Ум. Туренка. На кошицкой церкви черевна туренка. Гол. III. 250.
Ту́рок, рка, м. 1) Турокъ. 2) Птица Fringilla rosea. Шейк. Вх. Пч. II. 11. Ум. Ту́рчин, ту́ронько. АД. I. 312.
Туро́м, нар. Сильно гоня. Та зараз туром, туром корову. Харьк. у.
Ту́ронько, ка, м. Ум. отъ турок.
Туроса́, си́, ж. Шумъ? молва? слухъ? Не клопочись і не роби туроси. Ном. № 13541. От уже й пустила туросу. Ном. № 13833.
Турпа́н, на, м. 1) Покрывало новобрачной. ЗЮЗО. II. 491. 2) При похоронахъ въ Буковинѣ замужнимъ молодымъ женщинамъ кладуть на голову „бѣлый ручникъ, но подъ бороду новымъ турпаном подвязаный“. Гол. IV. 540.
Ту́рський, а, е. Турецкій. Коником грає, військо збірає, турського царя все визирає. АД. I. 24.
Ту́ртус, са, м. Стукъ, грохотъ. Наче табун коней женуть.... Кругом хати бігає, шукає, гукає; такий туртус, аж хата двигтить. Драг. 64.
Турува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Соображать, думать. Уман. у. Турую в голові: чого то мні світ замняхкинився, та ніяк не поміркую. Подольск. г. 2) Говорить вздоръ. Що ви туруєте? Воно й трохи купи не держиться. Черк. у.
Турун, на, м. Насѣк. Carabus, жужелица. Вх. Пч. I. 5.
Турунчу́к, ка́, м. Быстрый и глубокій протокъ, рукавъ рѣки. Одесс. у. Браун. 4.
Турча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Туркати. Невіхна й турчить йому, щоб відвіз та покинув де свою матір у полі. Чуб. II. 434.
Турченя́, ня́ти, м. Турокъ-ребенокъ. Ум. Турченя́тко. Люляй, люляй, турченятко! АД. I. 287.
Ту́рчик, ка, м. Ум. отъ турок.
Ту́рчин, на, м. Турокъ. Оттаке то! тяжко, тату, із своєї хати до турчина поганого в сусіди прохатись. Шевч. Ум. Турчи́нонько. Гол. I. 50.
Ту́рчинів, нова, ве. Принадлежащій турку. Слухай, пані турчинова: привів-єм ті невільницю, аж із Польщі робітницю. Лукаш. 117.
Турчи́нка, ки, ж. = Туркеня. Ой дав би я у замінку дві турчинки за єдную Катеринку. Грин. III. 610.
Турчи́нонько, ка, м. Ум. отъ турчин.
Ту́рчити, чу, чиш, гл. Отуречивать, обращать въ турка.
Ту́рчитися, чуся, чишся, гл. Отуречиваться, обращаться въ турка, усваивать турецкій языкъ, нравы, обычаи.
Туршни́к, ка́, м. Густой мелкій лѣсъ изъ смере́к. Шух. I. 80.
Туршу́к, ка́, м. Кустарникъ, молодой лѣсъ. Шейк. Шух. I. 210.
Туршукува́тий, а, е. — ліс. Молодой и густой лѣсъ. Шух. I. 18.
Турь, ря, м. = Тур. Де вна сушена? — В туря на розі. Гол. II. 18.
Туря́, ря́ти, с. Дѣтенышъ тура. Вх. Пч. II. 5.
Туря́ти, ря́ю, єш, гл. Гонять. Мене туряє до моря. Г. Барв. 341. Вівчарь вівці туряє. Чуб. V. 416.
Туса́н, на́, м. = Стусан. Дати тусана. Шейк.
