Туса́ти, са́ю, єш, гл. Бить, колотить. Костурами взяли його так честувати, без милости його тусати та гонити. Шейк.
Туска́, ки́, ж. Тоска, печаль. Як хліба край, так і в хліві рай; а як ні куска, так і в горниці туска. Ном. № 1397. Що пан Біг дав, — за все Богу дякувати, а туск ід собі не пускати. Фр. Пр. 89.
Туслу́к, ка́, м. = Тузлук 2. Житньої соломахи з туслуком. АД. II. 34.
Ту́сок, ску, м. = Туска. Шух. I. 44.
Тусь-тусь! меж. Призывъ для свиней. Вх. Уг. 272.
Тут, нар. 1) Здѣсь. А в нашій стороні красні дівки як ластівки, а тут як ворони. Чуб. V. 20 2) Сюда. Я аж тут залетів. Чуб. II. 635. 3) Вотъ. Левч. 16. Ум. Ту́тка, ту́тки, ту́ткива, ту́тенька, ту́теньки, ту́течка, ту́течки. Не був я тутка. Гол. IV. 512. Що ви зволите тутеньки робити? Рудч. Ск. II. 172. Мов зроду тутечка жили. Котл. Ен. III. 8.
Ту́та, нар. = Тут. Зачекай тута. Чуб. II. 9. Що все тута не по нашому, що все тута по иначому. Грин. III. 493.
Ту́тай, нар. = Тута. Шейк.
Тутайка, ки, ж. = Туркавка. Вх. Лем. 475.
Ту́тарь, ря, м. Здѣшній, мѣстный житель. Ой тутару, ой тутареньку, сему дому господареньку. Гол. IV. 310.
Туте́йший, а, е = Тутешній. Увесь тутейший люд. Стор. Ци ти, дівчино, з тутейшого краю? Шейк.
Туте́йшний, а, е = Тутешній. Свашеньки тутейшнії. Чуб. IV. 244.
Ту́тенька, ту́теньки, нар. Ум. отъ тут.
Туте́ський, а, е = Тутешній. Шейк. Вх. Зн. 72.
Ту́течка, ту́течки, нар. Ум. отъ тут.
Туте́шній, я, є. Здѣшній. Ти, здається, не тутешній? Котл. НП. 382. Їм і байдуже, що діється наоколо і в тутешнім краї. Стор. МПр. 89.
Ту́тка, ту́тки, ту́ткива, нар. Ум. отъ тут. Вх. Зн. 71.
Ту́тошній, я, є = Тутешній.
Ту́хнути, ну, неш, гл. Спадать, опадать (объ опухоли).
Ту́ча, чі, ж. Гроза. Гряду-тучі увійшов, а злих рук не увійшов. Шейк. Ум. Ту́чка.
Ту́чений, а, е. Откармливаемый, угощаемый. Гість непрошений не дуже буває тучений. Ном. № 11894.
Ту́чити, чу, чиш, гл. Откармливать, питать, утучнять. Хазяйське око товар тучить. Рудч. Чп. 255.
Ту́чка, ки, ж. Ум. отъ туча.
Ту́чний, а, е. 1) Жирный. Тучні ягнята. К. Псал. 263. 2) Плодородный. Земля тучна. К. Псал. 239.
Тучни́й, а́, е́. Грозовый. Тучни́й дощ. Сильный, но кратковременный дождь съ грозою. Ой ідуть дощі усе тучнії. Грин. III. 637.
Ту́ша, ші, ж. Туша. Туші жидам та й попродав, шкіри в кожух наклав. ЗЮЗО. II. 546. Ум. Ту́шка. Лисичка-сестричка тушку з'їла, а кишечки під себе поховала. Мнж. 4.
Туши́ра, ри, ж. Баранья шерсть второй осенней стрижки. Вх. Зн. 72.
Туши́рити, рю́, риш, гл. Стричь барановъ во второй разъ осенью. Вх. Зн. 72.
Туши́ти, шу́, шиш, гл. 1) Тушить, гасить. За царя Горошка, як людей було трошка, як сніг горів, соломою тушили. Ном. № 6854. 2) Успокаивать. Мовчанка.... гнів тушить. Ном. № 1117.
Ту́шка, ки, ж. Ум. отъ туша.
Тушкува́ння, ня, с. 1) Приготовленіе чего нибудь въ закрытомъ сосудѣ. Шейк. 2) Окутываніе. Шейк.
Тушкува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Варить или жарить что въ наглухо закрытомъ сосудѣ. Шейк. 2) Сильно окутывать, чтобы вызвать испарину. Шейк. 3) Закрывать, скрывать. Мкр. Г. 10. Очарувала б і ченця, коли б прокляте покривало брівок її не тушкувало. Мкр. Г. 17.
Тушу́р, ру, м. = Тушира. Шух. I. 196.
Ту́я, ту́ї, ж. Раст. = Тоя. Вх. Пч. I. 8.
Тхіли́ти, лю́, лиш, гл. = Квилити. Ти, соколе, не тхіли. Чуб. II. 259.
Тхір, тхора́, м. Хорекъ, Mustela putorius. Дома лев, а на війні тхір. Ном. № 4352. Ум. Тхо́рик.
Тхні́ння, ня, с. Дыханіе. Вона ніби чула тхніння його здорового лиця. Левиц. I. 442.
Тхну́ти, тхну, неш, гл. 1) Дышать, дохнуть, пахнуть. Його лице біле.... тхнуло щастям. Левиц. I. 186. Бог тхне своїм духом, то й не буде його. НВолын. у. Тхнути мені не дає: роби та й роби, та й роби. МВ. I. 28. Тхнуло свіже повітря. Левиц. Пов. 213. 2) Издавать за-
