пахъ, вонять, гнить, портиться. Тхне пашня. НВолын. у. Тхне мулом вода. НВолын. у. Вода тхне гнилим. Сквир. у. Як купити багато яловичини, а літо, то буде тхнути. Черк.
Тхореня́, ня́ти, с. Маленькій хорекъ. Тхір вибіг з своїми тхоренятами. Грин. II. 237.
Тхо́рик, ка, м. Ум. отъ тхір.
Тхори́на, ни, ж. 1) Одинъ хорекъ. Шейк. 2) Мясо хорька. Шейк.
Тхори́ти, рю́, ри́ш, гл. Вонять подобно хорьку. Шейк.
Тхорі́в, ре́ва, ве. Принадлежащій хорьку. Шейк.
Тще. Въ выраж.: на тще́ се́рце. Натощакъ. См. На́тще.
Тьва́хнути, ну, неш, гл. Стибрить, сцапать. Покинув чоботи на дворі, там їх хто ще тьвахне. Зміев. у.
Тьма, тьми, ж. 1) Тьма, мракъ. Одсунув віконце — у тьмі щось мріло. МВ. (6. 1862. I. 85). 2) Невѣжество. Чужі народи в тьмі зістались, не просвітив їх, не прославив. К. Псал. 326. 3) Множество. Колесниця божа дивна тьмами воїнства гобзує. К. Псал. Тьма-тьму́ща, тьма-те́мрява. Несмѣтное количество. Ном. № 7688. Та тамечки тьма-темрява усякої птиці; тьма-темрява черви кишить. А люду-люду — тьма темрява. Харьк. 4) Насѣк. Pyralis. Вх. Пч. I. 7.
Тьма́ний, тьм'я́ний, а, е. 1) Тусклый. Тьмане скло. 2) Болѣзненный, блѣдный. У Петербурсі, кажуть, тьманий народ; чи то воно край такий? Лебед. у.
Тьма́но, тьм'я́но, нар. Темновато, тускло. Та у його у хаті було гарно.... а то стало тьмано і сумно, і икони почорніли. ХС. IV. 13. А ніч яка тоді була? Зоряно було? — Ні, тьмано. Екатериносл. у. Тепер ясно горить поплавець у лямпадці, а то тьм'яно було. Лохв. у.
Тьма́но-зеле́ний, а, е. Темно-зеленый. Аж тьмано-зелена озимина. Черк. у.
Тьмари́ти, рю́, ри́ш, гл. = Тьмити. Шейк.
Тьми́ти, тьмлю, миш, гл. Дѣлать темнымъ, мрачить. Желех. Та воно тьмить кругом мов би на дощ. Волч. у.
Тьму́щий, а, е. Тьма-тьмуща. См. Тьма 3.
Тьоп! меж., выражающее ударъ: хвать! Тьоп його по пиці! Полт. г.
Тьо́пати, паю, єш, гл. 1) Шлепать (по грязи). 2) Ѣсть, уплетать. Наварила вона вечеряти, поставила; москаль так тьопає. Рудч. Ск. II. 165. І вечері ніколи не варили, усе обідню юшку тьопали. Г. Барв. 505.
Тьо́патися, паюся, єшся, гл. Идти, брести по грязи. І став би я тьопатись за сорок верстов. Лохв. у.
Тьо́пнути, ну, неш, гл. Хватить, ударить. Як тьопнув Сучченко змія, так і счесав йому всі три голови. Чуб. II. 252.
Тьороро́х, меж. для выраженія пѣнія соловья. Ой у саді соловейки тьох-тьоророх. Чуб. V. 643.
Тьо́тя, ті, ж. Тетя. У дѣтей: всякая женщина. О. 1861. VIII. 8.
Тьох! меж. 1) Выраж. біеніе сердца. 2) Выраж. трель соловья. Соловейко як тьох, дак тьох.
Тьо́хкання, ня, с. 1) Біеніе, ёканіе (сердца). Шейк. 2) Щелканіе (соловья). Шейк.
Тьо́хкати, каю, єш, гл. 1) О сердцѣ: биться, ёкать. А серце так йому й тьохка, наче яке лихо віщує. Св. Л. 18. 2) Щелкать (о соловьѣ). Соловейко тьохка.
Тьо́хнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ тьо́хкати. Серце тьохнуло і замерло.
I. Тьху, въ выраж. що тьху. Сколько духу, сколько силы. Тьху да́ти. Задать. Ти мусиш ворогам тьху дати. Котл. Ен. VI. 22. Въ томъ-же значеніи: чим тьху: А ну! чим тьху навтіки драть! Котл. Ен. VI. 83.
II. Тьху! меж., выраж. досаду, неудовольствіе. Тьху, каже, біс його батькові, оттака хороша, та жидам воду носила. Рудч. Ск. II. 124.
Тю, меж., выраж. крикъ на волка, собаку, также на человѣка, сдѣлавшаго что-либо глупое. Два вовки так як дві тичини стоять; ми на їх: тю-тю-тю! О. 1861. V. 67. Тю на твого батька! Ном. № 6365.
Тюгу́! меж. = Тю. Шейк.
Тюгукання, ня, с. = Тюкання. Шейк.
Тюгу́кати, каю, єш, гл. = Тюкати. Шейк.
Тю́жити, жу, жиш, гл. 1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. О. 1862. VI. 29. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав. Новомоск. у. 2) Ругать. А й лаються ж!… Боже мій! Так і тюжать, так і тюжать один одного. О. 1862. VI. 42. 3) Литься, идти (о дождѣ). А на дворі
