Убива́ти, ва́ю, єш, сов. в. уби́ти, уб'ю́, є́ш, гл. 1) Убивать, убить. Під білою березою козаченька вбито. Мет. 102. Бодай тебе, мій миленький, перва куля вбила. Мет. 64. Уби́ти му́ху, чмеля́. Выпить, подкутить. Ном. № 11732, 11733. 2) Вбивать, вбить, вколачивать, вколотить, втыкать, воткнуть. Як ударив Іван змія та по коліна і вбив у землю. Грин. I. 153. Ножа в серце вбили. Чуб. 3) Оббивать, оббить. Клуню гарно килимами вбили і тут п'ють, гуляють. Св. Л. 277. 4) Утаптывать, утоптать. Стежку вбили. Мнж. 124. Біжи, коню, дорогою широкою убитою. Нп.
Убива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. уби́тися, б'ю́ся, є́шся, гл. 1) Убиваться, убиться. Чи мені втопитись, чи з гори убитись. Нп. Чи ти, милий, впився, чи з коника вбився. Мет. 103. 2) Вбиваться, вбиться, вколачиваться, вколотиться, втыкаться, воткнуться, погружаться, погрузиться, войти. Як ударив, — так ніж у груди і вбився по колодочку. Над ним коник зажурився, по коліна в землю вбився. АД. I. 270. Як обірвався, то на три сажні у землю вбився. Мнж. 124. 3) — у що. Пріобрѣсти что. Хоч на гроші не розжився, так ув одежу вбився. Мнж. 164. Їм добре каятись, у гроші вбившись. К. Бай. 40. Ніяк Горбоносиха не спромоглася знов убитись у свині. Г. Барв. 417. У колодочки́, у пі́р'я вби́тися. Пріобрѣсти опереніе, опериться. Переносно о людяхъ: вырости. Не вспів ще в колодочки вбиться, а, бач, яке затинає! Він уби́вся в кри́льця. У него выросли крылья. Погодуй нас хоч трошечки, ой поки ми в крильця вб'ємося та в силочку вберемося. Нп. — в си́лу, в поту́гу. Пріобрѣсти силу, сдѣлаться сильнымъ. Я корюся, поки у силу та в потугу вб'юся. К. Бай. 58. — у сла́ву. Пріобрѣсти славу, прославиться. Він у славу вбився. К. Досв. 164. 4) Только несоверш. в. Сильно горевать, тосковать, кручиниться, убиваться. Рудч. Ск. II. 115. Десь моя ненька, десь моя старенька за мною вбивається. Нп. Чорнявая коханая по милому вбивається. Хата. 7.
Убига́ти, га́ю, єш, сов. в. убга́ти, га́ю, єш, гл. 1) Убирать, убрать, всовывать, всунуть, впихивать, впихнуть, сжимать, сжать. Зевес, свою уздрівши неню, убгав ввесь оселедець в жменю. Котл. Ен. V. 36. У його худоби — у карбованців сот дев'ять не вбгать. Канев. у. 2) Съѣдать, съѣсть. Він готовий і все в рота вбгати. Гляньте, як убигає. Пирят. у. Усе вбгав, що в мисці було.
Уби́й-душа, ші, об. Убійца. А мій батько убий-душа. Мнж. 57.
Убия́сник, ка, м. = Обаясник. Вовки їх (чортів) їдять.... Ото й кажуть: „вовк ззів убиясника“. Драг. 44.
Убіга́ти, га́ю, єш, сов. в. убі́гти, жу́, жи́ш, гл. 1) Вбѣгать, вбѣжать. Убігла в сіни і замкнулась. Чуб. 2) Только несовер. в. Гоняться, ухаживать. Він за нею дуже вбігає. 3) Пробѣгать, пробѣжать. П'ятьсот верст убігли. Рудч. Ск. I. 72. 4) Погружаться, погрузиться, вбиваться, вбиться. Як ударить (бабу ягу), так вона так під руки і вбігла в тік. ЗОЮР. I. 52.
Убіж, божі, ж. соб. Бѣдняки, бѣдные люди. Желех.
Убі́жжя, жя, с. Убожество.
Убі́жський, убі́зький, а, е. Убожескій. Мкр. Г. 69. У мене справа убізька. Черниг. у.
Убі́йник, ка, м. Убійца. Убійники вбили. Шух. I. 215. Казав убійника стерегти. МВ. (О. 1862. I. 102). Посадили між злодіями, між убійниками. МВ. II. 193.
Убі́йників, кова, ве. Принадлежащій убійцѣ. Шейк.
Убі́йчий, а, е. Убійственный, смертельный. Желех.
Убіли́ти, ся. См. Убіляти, ся.
Убі́льша́ти, ша́ю, єш, сов. в. убі́льши́ти, шу, шиш, гл. Увеличивать, увеличить.
Убільша́тися, ша́юся, єшся, сов. в. убі́льшитися, шуся, шишся, гл. Увеличиваться, увеличиться.
Убі́льшки, нар. Величиной, по величинѣ. См. Завбільшки. Село не велике, вбільшки як Хорошів. Харьк. у. У нас нема такого вола вбільшки. Грин. I. 94.
Убіля́ти, ля́ю, єш, сов. в. убіли́ти, лю́, лиш, гл. Бѣлить, побѣлить. Ще полотна не вбілила. Г. Барв. 312. Біле моя, біле, тонка біла, як я тебе убілила. Мет. 313.
Убіля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. убіли́тися, лю́ся, лишся, гл. Пачкаться,
