Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/836

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

нулись і поблідли на виду. К. ЧР. 325. А грішні душі ужахнулися, у пекло йдучи, сильно плачучи. Мет. 372.

Ужа́чки, чок, мн. Раст. Iris Pseudo-Acorus L. ЗЮЗО. I. 125.

Ужва́, ви, ж. 1) = Вужівка. Вх. Зн. 73. 2) Въ плугѣ: большое деревянное кольцо, которымъ соединяются между собою плугъ и колісня. Чуб. VII. 399.

Ужгну́ти, ну́, не́ш, гл. Ударить. Вх. Лем. 397.

Уже́, нар. Уже, ужъ. Іди зіма до Бучина, бо вже ти нам докучила. Ном. № 622. Така вже вдача собача. Ном. № 2941. А вже ж! Конечно. А повінчаємось у неділю? — А вже ж. Шевч. 504. А що вже. Что же касается до. А що вже Василько — тихий, сумний. МВ. II. 8. То вже ж. И вотъ. То вже ж Хмельницький до козаків приїзжає, словами промовляє. Макс. То вже ж один козак лугом біжить, коли дивиться на кущ, аж кущ дріжить. Макс.

Ужереби́ти, блю́, би́ш, гл. Принести жеребенка, родить (о лошади и медвѣдицѣ). Медведиха ужеребила тулуки. Шух. I. 212.

Ужереби́тися, блю́ся, би́шся, гл. Ожеребиться. Шух. I. 211.

Ужива́льний, а, е. Употребительный. Желех.

Ужива́льність, ности, ж. Употребительность. Желех.

Ужи́ваний, а, е. 1) Употреблявшійся. 2) Употребительный, распространенный. Очіпок на їй вишневий, самий уживаний тоді. Г. Барв. 510.

Ужива́ння, ня, с. Употребленіе, потребленіе.

Ужива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ужи́ти, уживу́, ве́ш, гл. 1) Употреблять, употребить, потреблять; пользоваться. Вживають вони щуку-рибаху, ще й соломаху з водою. ЗОЮР. I. 253. Се зілля кожде вживає. Ном. Не барзо дорогії напитки вживає. АД. I. 211. Хліба-соли не вживали. Мет. 436. Вжива́ти сві́та. Пользоваться жизнью. Вживай світа, поки служать літа. Ном. № 593. 2) Пожить. Которая душа найлучче вживає? Чи молода дівчинонька, чи бідная удівонька, чи мужня жена? Мет. 362.

Ужива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. ужи́тися, уживу́ся, ве́шся, гл. 1) Употребляться, употребиться, потребляться. Я хочу видіти, як моє добро уживатиметься. Федьк. 2) Уживаться. З відьомським кодлом не вживешся. Рудч. Ск. II. 177.

Ужи́вок, вку, м. = Ужиток. Із нашого женихання ні слави, ні вживку. Мет. 86.

У́жик, ка, м. Ум. отъ уж.

Ужина́тися, на́юся, єшся, сов. в. ужа́тися, ужну́ся, не́шся, гл. Во время сжинанія хлѣба захватывать, захватить часть сосѣдняго участка.

Ужи́нок, нку, м. 1) Количество сжатаго на нивѣ хлѣба. 2) Часть нивы, сжатая хозяиномъ сосѣдней нивы.

Ужи́сько, ка, с. Веревка для увязыванія сѣна на возу. Волын. г.

Ужи́ти, ся. См. Уживати, ся.

Ужитко́вий, а, е. Годный къ употребленію. Ужиткове дерево. Вх. Лем. 476.

Ужиткування, ня, с. Употребленіе, извлеченіе пользы. Желех.

Ужиткува́ти, ку́ю, єш, гл. Употреблять, извлекать пользу. Желех.

Ужи́тний, а, е. 1) = Ужитковий. 2) О пищѣ: съѣдобный. Ужитні губи. Вх. Лем. 416.

Ужи́ток, ку, м. 1) Польза. Ой з нашого закохання ні слави, ні вжитку. Мет. 78. З мене нема громаді ніякого вжитку. Стор. I. 229. 2) Потребленіе. На хазяйський вжиток. 3) Ужи́тки. Достатки, имущество. Оставляю тобі.... всі мої ужитки, всі мої ужитки і маленькі дітки. Нп. О. 1861. IV. 93. Сосниця-роскошниця, великі вжитки: кругом вода, а в середині біда. Ном. № 741.

Ужи́точний, а, е. Полезный.

Ужи́ще, ща, с. Веревка. Чуб. VI. 112. См. Ужисько.

Ужи́точно, нар. Полезно.

Ужі́в, же́ва, ве = Вужів.

Ужівка и ужі́лка, ки, ж. = Вужівка. Встромляють у лісу натичку, на неї кладуть окладину, а колок ліси і натичку зв'язують ужівкою. Кіев. у. Ум. Ужі́вочка, ужі́лочка. Грин. III. 304.

У́жов, ви, ж. = Ужва 1. Вх. Зн. 73.

Ужо́вий, а, е = Вужовий.

Ужо́вкнути, ну, неш, гл. Пожелтѣть (отчасти).

Ужува́ти, жую́, є́ш, гл. Быть въ состояніи сжевать. КС. 1882. IX. 585.

Уз, пред. Возлѣ, около, при, вдоль, мимо. Уз край світу ставиш гори. К. Псал. 170. Увечері ж, як скрізь народ відпочивав, посівши на низьких уз гулицю порогах. К. Дз. 173.