Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/835

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

вдома їй радощів не було. МВ. (О. 1862. I. 96).

Удо́нити, ню, ниш, гл. 1) = Удолити. Якого удонили хліба, такий і їжте. Борз. у. 2) Удѣлить. Оце удонили, як льоду. Ном. Стр. 288, № 7709.

Удопта́ти, пчу́, чеш, гл. = Утоптати. Вдоптав я стежечку через петрушечку. Гол.

Удо́світа, нар. На разсвѣтѣ, до разсвѣта. Удосвіта встав я, темно ще на дворі; де-не-де по хатах ясне світло сяє. К. Досв.

Удо́сталь, нар. Вдоволь, достаточно.

У́донька, у́дочка, ки, ж. Ум. отъ удка.

Удо́ювати, удо́юю, єш, сов. в. удої́ти, удою́, їш, гл. Доить, надоить извѣстное количество. Вона їм удоїла. Він узяв те молоко. Грин. I. 158.

Удра́ти, ся. См. Вдирати, ся.

Удру́ге, нар. Вторично, во второй разъ. П'ятниця вдруге не трапиться. Ном. № 5930.

Удружи́ти, жу́, жиш, гл. Оказать услугу по дружбѣ. Тепер удружив мені, посадив на кал. Ном. № 7567.

Удряпну́ти, ну́, не́ш, гл. Оцарапнуть, царапнуть. Котл. Ен. IV. 50.

Удуд, да, м. = Одуд. Вх. Пч. II. 15.

Удурні́, нар. Попусту, понапрасну. Тільки гроші вдурні пропали.

Удуши́ти, шу́, шиш, гл. Удушить. Щоб тебе вдушило та вдавило. Ном. № 3778.

Удуши́тися, шу́ся, шишся, гл. 1) Удушиться, задушиться. МВ. (О. 1862. I. 105) 2) Вспотѣть. Дала йому чаю, і він пив, поки вдушився.... і став утираться. X. С. VII. 459.

Удушні́ти, ні́ю, єш, гл. Він удушнї́в. Ему жарко. Конст. у.

Уду́шшя, шя, с. Удушье. Лебед. у.

Удьо́рити, рю, риш, гл. Сильно побѣжать. Вона як удьорила од нього! Слов. Д. Эварн. Чи вже.... у місто удьорила. Мир. Пов. II. 84.

Удяга́ло, ла, с. Верхняя одежда, надѣвающаяся въ рукава. Як поїду в Харків, то там куплю собі яке удягало — свиту, або чинарку. Волч. у.

Удя́ганка, ки, ж. = Удягало. Рк. Левиц.

Удяга́ти, га́ю, єш, сов. в. удягти́, гну́, неш, гл. Одѣвать, одѣть; надѣвать, надѣть.

Удяга́тися, га́юся, єшся, сов. в. удягтися, гнуся, нешся, гл. Одѣваться, одѣться. У свитину вдягатимусь. Шевч. 504. Ой бурлака не вмивався, нема свити — не вдягався.

Удя́чен, удя́чний, чна, не. Благодаренъ, благодарный, признательный. Гол. III. 283.

Удя́чність, ности, ж. Благодарность, признательность.

Удя́чно, нар. Благодарно, признательно.

Уєдна́ти, на́ю, єш, гл. Договорить, уговорить. Да покуль батенька я в'єднав, я свою шапочку стер і зм'яв. Мет. 179.

У́ж, ужа́, м. 1) = Вуж 1. Приткнув, як ужа вилами. Ном. № 6787. 2) = Гуж. Ном. № 12000 (одм.). 3) Орнаментъ на писанкахъ — съ извивающейся по яйцу линіей. КС. 1891. VI. 379. Ум. У́жик. Чуб. I. 312.

Ужада́ти, да́ю, єш, гл. Пожелать.

Ужа́ка, ки, м. = Вужака. Ном. № 12201. ЗОЮР. II. 33.

Ужалі́тися, лі́юся, єшся, гл. Сжалиться, пожалѣть кого. Ой пішла б ти, сиротино, мачухи б просила: може б вжалілась таки й сорочку пошила. Грин. III. 412.

Ужа́лувати, лую, єш, гл. Пожалѣть. Не вжалуєш батька в наймах. Ном. № 5186.

Ужама́ти, ма́ю, єш, гл. 1) Разжевать. 2) Разжевать, разобрать (дѣло), понять. Мнж. 177.

Ужа́нція, ції, м. Обычай. Тепер що живуть в Чорноморії козаки, то все то покоління тих запорожців, що колись жили в Січі. Ужанція у їх однакова. О. 1862. II. 54.

Ужа́рити, рю, риш, гл. 1) Ужарить, дожарить. Добре вжарила гуску. 2) = Ушкварити. Як ужарив козака — аж курява встала. 3) Ударить. Він її як ужарив, то вона.... на дванадцяті сутки здохла. Грин. I. 157.

Ужа́ти, ужну́, не́ш, гл. Сжать часть чего нибудь.

Ужа́тися. См. Ужинатися.

Ужа́х, ху, м. Страхъ, ужасъ. Встрѣчено только у М. Вовчка. По тих усіх вжахах і плачу дівчина утомилася — нездужала мов. МВ. (О 1862. I. 91).

Ужахну́ти, ну́, не́ш, гл. Испугать. На мене сіла розставляли, вжахнули душу мою вбогу. К. Псал. 35.

Ужахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Ужаснуться. Череваниха ж із Лесею вжах-